17 грудня. Невимовна слава

“Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім'я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім'ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь” (Филп. 2:9—11).ВНО 365.1

Премудрість і слава Отця сяють у величі Христа. Він звеличений і дорогоцінний для всіх віруючих. Але Його власна слава — хто може описати її? Він гряде у відкритті Свого Божественного єства — Той, Кого не прийняла й відкинула людина, Хто стояв перед судом Пилата як злочинець...ВНО 365.2

А нині Христос визнаний Царем слави. “Благословенний Той, Хто йде в Ім'я Господнє!” (Матв. 21:9). Питання про Його Божественність назавжди вирішене. Де люди, котрі тримали Спасителя за зв'язані руки на суді Пилата, хто бив Його по обличчю, хто бичував Його, хто вбивав цвяхи в Його руки й ноги, хто знущався над Ним, говорячи: “Інших спасав, а Себе Самого не може спасти” (Матв. 27:42)? Де та нікчемна рука, що підійметься проти Нього нині? Усе змінилося. Перед Ім'ям Ісуса схилиться кожне коліно, і кожна мова визнає, що Ісус — Христос, Господь Неба й Землі...ВНО 365.3

Коли Христос був на Землі, слава Його людського єства ніяк не виявила себе. До Нього поставилися як до Страдника, знайомого з хворобами. Від Нього ми обличчя ховали, Він був погорджений, однак прямував шляхом, призначеним Йому Богом. Але тепер, при Його зішесті з небес, те ж саме єство постає зодягненим у славу, переможним, піднесеним... Його віруючий народ зробив твердим своє звання й обрання. Вони виходять з могил під час першого воскресіння, і безліч голосів співає пісню: “Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними — їхній Бог; і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, — вже більше не буде, тому що перше минулося” (Об'явл. 21:3, 4)^{23Там само}.ВНО 365.4