25 травня. Яке покарання краще — Боже, чи смертних людей?

“Давид відповів Гадові: ‘Я вельми пригноблений, однак волію потрапити в руки Господні, бо Його милосердя вельми велике, людям же в руки впасти не хочу!’” (2Сам.24:14).ХП 156.1

“Здійснивши перепис Ізраїля, Давид зганьбив Бога. Він подумав, що може судити про силу ізраїльського війська за його кількістю. Цим вчинком цар уподібнив себе Богові і заслужив Божественну догану. ‘Це Господнє слово до Зоровавеля, який каже: Не військом, ані силою, а тільки Моїм Духом, — говорить Господь сил’” (Зах.4:6). Успіх Божої справи не залежить від чисельності Ізраїля. Господнє воїнство нараховує тисячі тисяч і десятки тисяч десятків тисяч. Вони співпрацюють з людьми, котрі встановлюють зв'язок з Богом, аби бути провідниками Його світла. ^{1Рукопис 17, 1898 р.}.ХП 156.2

Людина, котра має щирі і чесні наміри, менше боїться Бога, ніж людей з кам'яними серцями. Душа, яка зазнала мук та страждань з боку інших, відвертається від помилкових суджень та звинувачень людей, котрі не вміють читати сердець, однак насмілюються судити своїх ближніх. Вона звертається до Того, в Кого немає жодної неправильної думки, Хто знає всі спонукання серця, а також усі обставини перенесених спокус. Бог знає всі наші минулі вчинки і, враховуючи це все, стурбована душа готова довірити свою справу Богові, усвідомлюючи, що Він — Бог милостивий та співчутливий.ХП 156.3

Коли Давидові було запропоновано вибрати покарання за свій гріх, він сказав: “Волію потрапити в руки Господні, бо Його милосердя велике, людям же в руки впасти не хочу!” Він розумів, що Богові відомі його боротьба та душевна мука. Коли люди стають спроможними хоч би частково пізнати характер Бога, вони бачать, що Він позбавлений безсердечності та духу помсти, властиві людським характерам; вони розуміють, що страждання і випробування — це Богом призначені засоби виховання Його дітей і навчання їх Його шляхів, аби вони могли ухопитися за Його благодать... Коли бідні, заблудлі душі приходять до ріки Божої любові, вони викликують: нехай Він випробує мене — вийду очищеним як золото! У несприятливих обставинах стражденні стають терплячими, довірливими і торжествують в Господі...ХП 156.4

Коли смертні, помильні люди вважають себе важливішими за Бога; коли вони впевнені в особистій праведності, не виявляючи покірливості та ніжності, які були характерні для нашого Господа Ісуса, то можемо не сумніватися: якщо такі особистості не розкаються, незабаром їхній світильник буде зрушений зі свого місця. ^{2Рукопис 7, 1895 р.; Свідоцтва для служителів, с. [354]}.ХП 156.5