30 травня. Будьте обережними у виборі друзів

“Коли ж кому з вас бракує мудрості, хай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано” (Якова 1:5).ХП 161.1

Уся мудрість, якою володіють люди — це Божий дар Господь може дати і дасть мудрість кожному, хто просить у Нього з вірою. Соломон просив мудрості в Бога, і він був щедро нагороджений нею. Але як же здивовано дивився на нього небесний Всесвіт, коли він спотворив цю мудрість та використав великий і святий дар Божий для самозвеличення! Бог вибрав Соломона для будівництва храму, але як же він спотворив і це священне доручення! Він уклав союзи із поганськими народами. Той, хто під час посвячення храму молився, щоб серця людей були цілковито віддані Господу, сам почав своїм серцем віддалятися від Бога. Встановивши дружні стосунки з ворогами Господа, Соломон поставив під загрозу вічні інтереси своєї душі.ХП 161.2

Яку ж обережність слід виявляти у виборі друзів! Дружба зі світом неминуче потягне за собою заниження рівня духовних принципів. Язичницькі жінки Соломона відвернули його серце від Бога. Його тонке сприйняття притупилося, а серце стало жорстоким, він втратив співчуття до людей і любов до Бога. Його совість заснула, і правління стало деспотичним.ХП 161.3

Соломон почав готувати дорогу до власної загибелі ще тоді, коли став шукати в інших країнах фахівців, здатних збудувати храм. Бог Сам навчав Свій народ. За Його задумом юдеї повинні були керуватись Його мудрістю і не поступатися місцем жодному іншому народові у своїй обдарованості, оскільки вони отримували особливі таланти від Господа. Якби у них були чисті руки, непорочне серце та благородні, освячені цілі, Господь наділив би їх Своєю благодаттю. Однак Соломон рівнявся не на Бога, а на світ, в результаті його уявна сила виявилася слабкістю. Він вніс в Єрусалим закваску злого впливу, який зберігався у вигляді полігамії та ідолопоклонства. Не було жодного сумніву з приводу того, хто ввів Ізраїля в гріхХП 161.4

Хоча пізніше Соломон розкаявся, його навернення вже не могло викорінити поганських звичаїв ідолопоклонства, які він прищепив народові. Кожен з нас після себе залишає або добру, або погану спадщину. Таршішське срібло та офірське золото були набуті Соломоном надто дорогою ціною — зрадою священних інтересів. Погане товариство язичеських народів зіпсуло добрі звичаї (див 1Кор.15:33). Коли Божі діти відвертаються від Отця всілякої премудрості і дивляться на людей, які не люблять Бога, запозичають у них мудрість, щоб вирішувати важливі справи, Господь дозволить їм керуватися не тією мудрістю, що сходить згори, але земною, бісівською.^{1Рукопис 44, 1894 р.; Бюлетень Генеральної Конференції, 25 лютого 1895 р.}.ХП 161.5