15 січня. Спокуса іноді маскується під задоволення

“Чи справді Бог наказав вам не їсти плодів з дерев, що в раю?” (Бут.3:1).ХП 20.1

Щоб зробити свою справу непомітно, сатана як посередника використав змія, у масці якого можна було якнайкраще здійснити підступну мету. Змій був на той час одним із наймудріших і найгарніших створінь на землі. Він мав крила, і коли здійснював політ, вони яскраво сяяли, виблискуючи, як золото. Примостившись серед гілок забороненого дерева, яке було рясно вкрите чудовими плодами, ошуканець ласував ними, намагаючись цим привернути до себе увагу і викликати зацікавлення. Так, причаївшись у мирному саду, губитель чатував на свою здобич. Ангели застерігали Єву про небезпеку, радили не відлучатися від чоловіка під час щоденних занять у саду: поруч з ним небезпека наразити себе на спокусу була меншою, ніж тоді, коли жінка залишалася на самоті. Але одного разу, захопившись якоюсь приємною справою, вона, сама не зауважуючи того, відійшла від нього. Зрозумівши, що залишилася одна, Єва відчула тривожне передчуття небезпеки, проте відігнала від себе страх, вирішивши, що вона достатньо мудра і сильна, щоб розпізнати зло і протистояти йому. Не звернувши уваги на застереження ангелів, Єва незабаром опинилася перед забороненим деревом; вона дивилася на нього зі змішаним почуттям цікавості та захоплення. Плоди його були на вигляд чудові, і Єва дивувалася, чому Бог заборонив їх споживати.ХП 20.2

Для спокусника надійшла слушна хвилина. Ніби читаючи її думки, він запитав: “Чи дійсно Бог наказав: не їжте з усякого дерева в раю?”. Вражена й налякана, Єва, здавалось, почула у словах змія відлуння власних думок... На звабливі слова спокусника Єва відповіла: “З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що посередині раю, Бог сказав: Не їжте з нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що того дня, коли скуштуєте його, то ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро і зло”.ХП 20.3

Саме так діє сатана від днів Адама і до теперішнього часу; його зусилля мають великий успіх. Він спокушає людей з недовірою ставитися до Божої любові та піддавати сумніву Його мудрість. Він постійно намагається викликати в них гріховну, нездорову цікавість, невгамовне бажання проникнути в таємниці Божественної мудрості і сили. Для багатьох людей, котрі докладають зусиль, аби дослідити те, що Бог вважав за потрібне приховати, залишаються непоміченими відкриті Ним істини, які суттєво важливі для спасіння^{1Патріархи і пророки, c. 30-31}.ХП 20.4