5 серпня. Ісус — приклад для усіх дітей і підлітків

“А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — в Бога і в людей” (Луки 2:52).ХП 231.1

Коли Ісус спостерігав жертвоприношення, що здійснювалося в храмі, Святий Дух Йому відкрив, що Його життя має бути принесене у жертву за життя світу... З дитячих років Його охороняли небесні ангели; однак Його життя було безперервною боротьбою із силами темряви. Сатана всіляко намагався спокушувати і випробовувати Його. Лукавий навіював людям спотворене розуміння слів Ісуса, аби вони не отримали спасіння, яке Син Божий приніс їм. Христос зустрічався з опором вдома і поза ним, оскільки жив праведним життям, що засуджувало усяку нечистоту...ХП 231.2

Його непорочне життя стало докором для багатьох людей, і тому вони уникали Його присутності; в той же час шукачі істини прагнули спілкуватись з Ним, бо там, де Він перебував, панував мир. Він був лагідним і ніколи не наполягав на Своїх правах, однак Його рідні брати відчували до Нього презирство і ненависть, виявляючи, що не вірять у Нього... Та Ісус ставав вище Своїх життєвих труднощів, перебуваючи у світлі Божого лиця. Він терпляче зносив образи і у Своїй людській природі став взірцем для усіх дітей і молоді...ХП 231.3

Його життя було подібне до закваски у людському суспільстві. Невинний і непорочний, Він жив серед легковажних, нерозважливих, грубих і нечестивих людей. Ісус не раз перебував у середовищі нечесних митників, безрозсудних блудників, нечестивих самарян, воїнів-язичників, грубих селян і серед строкатого натовпу... Він поводився з кожною людиною, як з великою цінністю. Спаситель навчав людей дивитися на себе як на особистостей, котрим даровані дорогоцінні таланти. Якщо люди правильно їх використовуватимуть, вони піднесуть і ушляхетнять свій характер, стануть власниками вічних багатств. Своїм прикладом і характером Він навчав, наскільки дорога кожна мить життя, тому що це час, коли потрібно сіяти насіння для вічності. ^{1Наставник молоді, 12 грудня 1895 р.}ХП 231.4

Ісус відчував у Своєму серці тягар відповідальності за спасіння людської родини. Він знав: якщо люди не приймуть Його, не змінять свого життя і мети, то загинуть назавжди. Це обтяжувало Його душу, однак Він один міг нести таку важку ношу... Від юнацьких літ Він палко бажав бути світильником у цьому світі, оскільки поставив перед Собою мету бути “Світлом для світу”. Таким Він був і є сьогодні. Його світло продовжує сяяти для всіх, хто перебуває в темряві. Будемо ж ходити у світлі, яке дарував нам Христос.^{2Там само, 2 січня 1896 р.}.ХП 231.5