10 вересня. Христос дає мир Своєму народові

“Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається” (Йоан.14:27).ХП 268.1

Коли мешканці Сходу приходять у гості до друзів, вони, зазвичай, вітаються так: “Мир дому вашому”. Залишаючи дім, вони повторюють ті ж слова. Але прощальні слова Христа зовсім інші (прочитайте Йоан.14:27). Їхній зміст значно глибший. Вони мають колосальне значення і проникають у найвіддаленіші куточки землі...ХП 268.2

Христос приніс із Собою на землю мир. Він прийшов подарувати Свій мир нам, щоб усі віруючі в Нього мали мир, що перевершує усяке розуміння. Як Викупитель світу, Він проніс цей мир через усе Своє земне життя, і нині підійшов до того рубежу, коли Йому належало віддати це життя, аби скарби миру вірою завжди перебували в серцях людей. Ісус залишив Свій мир учням; Він зрощує і підтримує його в серцях усіх, хто тішиться Його присутністю...ХП 268.3

Настав час, і сатана зробив останню спробу подолати Христа. Але Христос сказав: він не має у Мені нічого, — жодного гріха, який дав би йому право влади наді Мною. Він не зможе знайти в Мені нічого такого, що могло б відгукнутися на його сатанинські пропозиції...ХП 268.4

Для чого потрібна була така сувора боротьба з князем цього світу, якщо Ісус у дитячі, юнацькі і зрілі роки жив за Божим Законом? Христос міг подолати сатанинські сили. Однак Він прийшов у світ знести всі випробування і провокації диявола, які лише можуть витримати люди, і при цьому не роздратовуватися, не виходити із себе, не відповідати на провокації ані словом, ані духом, ані вчинками. Заради честі і слави Бога Він повинен був принести Себе в живу непорочну жертву Отцеві... Безгрішні світи, небесні ангели і, звичайно, грішні люди слідкували за кожним рухом Представника Небесного Отця і, разом з тим, Представника недосконалого людства. При цьому Його характер залишався непорочним...ХП 268.5

Невдовзі Ісусові належало відбити останню атаку. Велична перемога, яку Йому потрібно було отримати, полягала в єднанні з Його обраним народом, щоб Його Церква могла продовжити спілкування з Ним навіть після того, як Він вознесеться на Небо...ХП 268.6

Іноді нас може спіткати не просто одне-єдине випробування, після якого надовго настає мир і спокій; часом спокуси накочуються на нас хвилями, що затоплюють і змітають усе на своєму шляху. Скорботи не створюють християн, але розвивають у них розум і волю Христа, живі принципи доброчесності і святості^{1Рукопис 44, 1897 р.}.ХП 268.7