26 вересня. Поки дивимося на Бога, сатана не має над нами влади

“Той, хто вважає, що він стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти” (1Кор.10:12).ХП 284.1

Незадовго до падіння Петра Христос сказав йому: “Симоне, ось сатана випросив вас, щоб пересіяти як пшеницю”. Яким же вірним Другом був Спаситель для Петра! Яким співчуттям пройняте Його попередження! Але Петро образився на це попередження. У своїй самовпевненості він рішуче заявив, що ніколи не зробить того, про що Христос його попередив. “Господи, — сказав він, — з Тобою я готовий іти і до в'язниці, й на смерть”. Своєю самовпевненістю він погубив себе. Він дозволив сатані спокутувати його і впав жертвою хитромудрих підступів ворога. Коли Христос найбільше потребував його, він став на бік ворога, відверто зрікся свого Господа.ХП 284.2

Але навіть тоді, коли Петро відрікся від Нього, Христос усім Своїм єством показав, що, як і раніше, любить його. Під час суду, перебуваючи в оточенні тих, хто жадав позбавити Його життя, Ісус згадав Свого страждаючого, заблудного учня і, повернувшись, подивився на нього. У тому погляді Петро прочитав любов та співчуття Христа, і на нього нахлинув потік спогадів... Він зрозумів, що, всупереч нещодавній зухвалій заяві, робить саме те, про що його попереджав Спаситель. Він ще раз подивився на свого Вчителя і якраз у цей момент побачив блюзнірську руку, яка піднялася, щоб ударити Ісуса по обличчю. Не маючи сили знести таке видовище, Петро поспішив залишити судилище, страждаючи розбитим серцем.ХП 284.3

Залишившись на самоті, він брів у темряві, не відаючи куди. Врешті-решт Петро опинився у Гефсиманії. Він до подробиць пригадав усе, що відбулося тут кілька годин тому. Особливо у свідомості постала картина того, як Спаситель під час свого боріння в саду підійшов до учнів, з якими довго працював пліч-о-пліч, шукаючи в них співчуття і розради...ХП 284.4

На тому самому місці, де Ісус виливав Свою душу в молитві, Петро впав долілиць на землю, бажаючи одного — померти... Якби Петро залишився сам на сам зі своєю скорботою, ворог здолав би його. Однак Той, Хто сказав: “Отче, Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене”; Той, Хто завжди може спасати тих, котрі приходять до Нього, підтримав Петра. Христос спасає усіх, хто приходить до Нього.ХП 284.5

І нині є чимало тих, котрі перебувають у становищі, подібному до того, у якому опинився Петро. Цей учень Христа самовпевнено заявив, що ніколи не зречеться свого Господа. Саме через самовпевненість люди стають легкою здобиччю сатани, жертвою його підступів. Проте сатана не має влади над тими, котрі усвідомлюють свою слабкість, покладаються на силу, що перевершує їхні людські можливості, та дивляться на Бога...ХП 284.6

Деякі уроки людина може засвоїти, лише переживши невдачі і розчарування. Після падіння Петро змінився... Подібно до того як вогонь очищає золото, так Христос очищає Свій народ через випробування^{1Рукопис 115, 1902 р.}...ХП 284.7