Жовтень. Після воскресіння

1 жовтня. Служіння у храмі втратило своє значення

“І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися” (Матв.27:51).ХП 290.1

Наступного дня двори храму наповнилися прочанами... Проте ніколи ще служіння не здійснювалося з такими суперечливими почуттями. Труби, інші музичні інструменти і голоси співаків були, як завжди дзвінкими і ясними, але всюди відчувалося якесь сум'яття. Люди цікавилися тією дивовижною подією, яка тут сталася. До цього часу Святе святих постійно ретельно оберігалося від усякого вторгнення...ХП 290.2

Лише один раз на рік туди входив первосвященик. Однак тепер обличчя багатьох виражали допитливість, змішану із жахом, оскільки цей потаємний відділ Святилища відкрився для оглядання усіх присутніх. У той самий момент, коли Христос помер, тяжка завіса, зіткана з чистого льону і чудово оздоблена червоними і пурпурними нитками, роздерлася згори донизу. Місце, де Єгова зустрічався з первосвящеником і де відкривалася Божа слава — святе місце спілкування з Богом, відкрилося поглядам присутніх. Це вказувало на те, що Господь більше не визнавав цього місця.ХП 290.3

За звичаєм люди принесли хворих і страждальців на подвір'я храму, запитуючи, де можна знайти Ісуса із Назарета, Цілителя? Деякі пройшли далеку дорогу, щоби побачити і почути Його... Вони не очікували, що їм відмовлять, але їх прогнали з дворів храму; мешканці Єрусалима не могли не зауважити чіткого контрасту між цією сценою і ставленням Христа до людей.ХП 290.4

З усіх сторін лунали вигуки: “Нам потрібен Христос, Цілитель!” Світ без Христа став непроглядною темрявою — не лише для учнів, хворих і страждальців, а й священиків і начальників. Юдейським вождям і навіть римській владі було важче справитися з мертвим Христом, ніж із живим. Люди дізнавалися, що саме священики видали Ісуса на смерть. Вони цікавилися, як Він помер. Хоча деталі судового процесу над Христом, по можливості, трималися в таємниці, усе ж, коли Він лежав у гробі, тисячі уст вимовляли Його ім'я; усюди ходили чутки про жорстокість суду над Ним, а також про нелюдське ставлення до Нього священиків і начальників^{1Рукопис 111, 1897 р.; Видані рукописи, т. 12, с. [417]}.ХП 290.5