5 жовтня. Свідчення воїнів, що стерегли гробницю

“Зі страху перед ним затремтіли вартові і стали наче мертві” (Матв.28:4).ХП 294.1

Але де була римська варта? Їм було дозволено побачити могутнього ангела, котрий співав пісню перемоги при народженні Христа. Тепер ангели співали пісню викупної любові...ХП 294.2

Коли небесна процесія зникла з поля зору вартових, вони підвелися і хиткою ходою поспішили до воріт саду. Солдати йшли, хитаючись, немов сліпі чи п'яні, зі смертельно блідими обличчями, і розповідали всім зустрічним про щойно побачені незбагненні явища. Спеціальні вісники швидко випередили їх і донесли первосвященикам і начальникам про те, що сталося, намагаючись при цьому бути якомога більш точними. Перш за все вартові пішли до Пилата, проте священики і правителі послали до них гінця, попросивши спочатку прийти в синедріон. Загартовані в боях воїни виглядали вельми розгублено, коли давали свідчення про воскресіння Христа і ту велику кількість людей, яких Він привів із Собою як Той, Хто має владу повертати життя...ХП 294.3

У них не було часу обмірковувати свої слова або намагатися приховати що-небудь; вони говорили лише правду. їм здавалося, що їхня оповідь справить велике враження на позірно праведних людей, які найняли їх. Проте начальникам їхній звіт не сподобався...ХП 294.4

Воїнів підкупили, щоб вони давали фальшиве свідчення; священики зі свого боку гарантували їм: якщо справа дійде до Пилата, у чому не було жодного сумніву, вони звільнять їх від неприємностей. Ці люди підкупили й Пилата, щоб він мовчав. Вони зробили ще більше: через спеціальних вісників розіслали заздалегідь підготовлене повідомлення в усі куточки країни...ХП 294.5

Багато з тих, хто побачив це надзвичайне видовище, увірували в Ісуса. Вони пригадали голос, який серед шуму і сум'яття пролунав біля підніжжя хреста: “А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися і говорили: Справді, Він був Божий Син!”... Погляди усіх звернулися до того місця, звідки пролунали ці слова. Хто їх вимовив? Сотник і римські воїни, язичники та ідолопоклонники...ХП 294.6

Що так просвітило і переконало цих людей, котрі не могли не сповідувати відкрито свою віру в Ісуса? Це проповідь, яку Христос виголошував кожною Своєю дією і навіть Своїм мовчанням під час жорстоких мук... У цій змученій, зраненій, покірній Людині, Яка висіла на хресті, сотник розпізнав Божого Сина^{1Рукопис 115, 1897 р.}.ХП 294.7