19 жовтня. Ісус відкриває розум Своїх послідовників

“Тоді розкрив їхній розум, щоб зрозуміли Писання” (Луки 24:45).ХП 308.1

Висловлювання Христа потрібно цінувати незалежно від розуміння слухачів. У них потрібно бачити той зміст, якого надає їм Сам Христос. Він брав стародавні істини, які Сам же і відкривав колись через пророків, та викладав їх слухачам у цілком новому, небесному світлі. Наскільки ж вони відрізнялися в Його тлумаченні! Які ж глибокі потоки змісту, ясності й духовності зливалися на слухачів завдяки Його поясненням!ХП 308.2

Після Свого воскресіння Христос відкрив розум Своїх послідовників для розуміння Писань. Досі все спотворювалося хитрим мистецтвом сатанинської омани. Істина була схована під мотлохом хибних думок, і її не можна було побачити обмеженим людським зором. Коли Христос говорив про те, що Він буде принижений, відкинутий і розіп'ятий, учні ніяк не розуміли, що Він мав на увазі. Їх з дитинства навчали, що Христос має створити земне царство, і коли Він говорив про Свої страждання, вони не розуміли Його слів...ХП 308.3

Христос бажав відкрити Своїм учням ще багато істин, проте не міг їх говорити, оскільки учні були не в змозі вмістити те світло, у якому Христос пояснював левитські закони і жертвоприношення. Вони не могли прийняти і засвоїти дане їм початкове світло і йти вперед до світла значно більшого далі і далі, виконуючи вказівки Божественного Провидіння.ХП 308.4

З тієї самої причини сучасні учні Христа не осягають важливих питань істини. Навіть у вчителів, які викладають істину іншим людям, сприйняття настільки обмежене, що багато що не може бути їм відкрите, поки вони не осягнуть Небо. Такого не повинно бути. Але коли люди за своїм характером мислять вузько, їм здається, що вони знають усе, а тому й відстоюють пункти істини, які засвоєні ними лише поверхово. Люди на якомусь етапі закривають свій розум, ніби їм більше немає чого осягати, і якби Господь спробував повести їх далі, вони б не вмістили нового світла. Вони тримаються певного розуміння, де, як їм видається, побачили промінь світла, хоча це усього лиш одна ланка в ланцюгу Божественних істин та обітниць, які їм потрібно було б вивчати...ХП 308.5

Заглиблення в істину буде нагородою шукачеві зі смиренним серцем, який боїться Бога і ходить із Ним. Істина, яку осягає розум, здатна постійно розширюватися і відкривати все нові грані... Коли ж розум засвоює її дорогоцінні глибини, він облагороджується, розширюється й освячується^{1Рукопис 143, 1897 р.; Видані рукописи, т. 16, с. [122]}.ХП 308.6