15 листопада. Послідовників Ісуса очікує життєво важлива боротьба

“Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, моя допомога від Господа, що створив небо й землю!” (Псал.121:1-2).ХП 336.1

Як тільки колеса поїзда повільно покотилися по рейках, ми налаштувалися на споглядання чудової країни Швейцарії, якою подорожували...ХП 336.2

Тут, серед скель та ущелин землі, Господь переховував Свій народ. Молитовні каплички, які ми бачили на стрімких, здавалося б неприступних скелях, будувалися на такій висоті з метою безпеки і захисту. Вони є свідченням про час, коли діти Божі страждали подібно до перестарілого Даниїла, оскільки твердо вирішили у своєму серці поклонятися Богові за велінням власного сумління. Вони не могли погодитися з тим, що будь-яка людина буде контролювати їхню совість, тому безпечніше почувалися серед гір і скель (де дикі звірі знаходять надійну схованку від мисливських капканів), ніж у містах, де даремно покладалися на милість людей. Такі люди сповідують помилкову релігію та із сатанинською запопадливістю відстоюють людські звичаї і традиції, які суперечать біблійній релігії. З жорстокістю кровожерливих вовків вони знищували всіх, хто наважувався виступати проти доктрин папистів; вони мучили людей, котрі за основу свого життя брали Біблію і тільки Біблію. Це тривало, доки її яскраві промені не розсіювали темряву людських переказів, які затьмарювали їхній життєвий шлях, і не розчищували його для Господа...ХП 336.3

Людина гріха — це представник сатани. Вона використовує свої творчі здібності, а сатана складає плани; це означає, що послідовникам Ісуса необхідно готуватися до життєво важливої боротьби. Авторитет Церкви разом з державним авторитетом силували совість, проголошуючи себе совістю усіх і кожного. Якщо хтось наважувався протистати великим мужам цього світу і заперечувати їхню віру та принципи богослужіння, то починалися нескінченні питання, внаслідок чого цей сміливець уже не міг утримувати світло лише в себе. Чим серйозніше він розмірковував у пошуках істини, тим більше людей наверталося від старих традицій до Божого Слова. Істинно віруючі повинні були витримувати відчайдушну боротьбу, налаштовуватися на битви, підійматися над людською нікчемністю і не дозволяти інстинкту самозбереження стримувати себе перед лицем страшної небезпеки. Викупитель світу Своїм життям залишив їм приклад того, що вони мають робити та якими бути, щоб увійти у вічне життя^{1Рукопис 52, 1886 р.}.ХП 336.4