20 грудня Ми — співпрацівники в Бога

“Бо ми є Божими співпрацівниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею” (1Кор.3:9).ХП 372.1

У всій історії Церкви ніколи не буде такого часу, коли Божі служителі зможуть скласти руки й розслабитися, говорячи: “Усюди мир і безпека”, бо в такому разі на них раптово прийде загибель. Усе може трапитися серед примарного благополуччя, тому що сатана постійно пильнує і працює. Разом зі своїми злими ангелами він обмірковує черговий метод наступу, сподіваючись, що, можливо, саме цей метод принесе йому успіх. Протиборство сатани ставатиме все запеклішим і жорстокішим, бо його рушійна сила походить із шеолу.ХП 372.2

У міру того, як Божий народ, спонукуваний силою, що виходить від Божого престолу, з освяченою нездоланною енергією рухатиметься вперед, високо підносячи в Церкві знамено Божої праведності, велика боротьба постійно зростатиме і ставатиме все рішучішою. Розум одних протидіятиме розумові інших, плани різних людей будуть стикатися між собою, принципи небесного походження протистоятимуть сатанинським принципам. Істина в різних своїх проявах зіткнеться з усе зростаючою різноманітною оманою, яка силкується звабити навіть вибраних...ХП 372.3

Може так статися, що ми випустимо з поля зору важливі істини щодо нашого часу, і почнемо шукати чогось нового, незвичайного, чарівного. Чимало людей, котрих викриває Божий Дух через Його вибраних представників, відмовляються приймати це викриття. В їхніх серцях розростається гіркий корінь проти слуг Господа, котрі несуть на собі тяжке неприємне ярмо... У них відсутня моральна мужність чинити те, що могло би принести їм особливу користь. Вони не бачать жодної необхідності у реформі, а тому відкидають слова Господні і ненавидять тих, хто викриває їхні вчинки. Саме небажання прислухатися до настанов Господніх дає сатані усі переваги, аби перетворити тих, котрі не бажають виправитися, на найзапекліших ворогів тих, хто говорить їм правду^{1Рукопис 92, 1897 р.; Свідоцтва для служителів, c. [406-408]}.ХП 372.4

І все ж нам потрібно з усіх сил працювати. Ми не повинні змагатися в розмахуванні руками. Євангельське служіння, кафедра і література потребують людей, подібних до Калева, які були б здатні працювати і дерзати, людей, які своїм духовним зором безпомилково відрізняють істину від неправди. Вони налаштовують свій слух на те, щоб слухати слова вірного Сторожа. Дух, Котрий виходить від Божого престолу, дасть знати про Себе у християнстві, яке виродилось, а також в усьому розбещеному світі, який буде знищений довгоочікуваними судами зневаженого Бога^{2Там же, с. [407]}.ХП 372.5