13 квітня. Досвід Ізраїля нагадує нам про важливість суботи

“Дивіться, Господь дав вам у суботу відпочинок, тому Він дає вам шостого дня хліба на два дні. Кожен нехай сидить на своєму місці; нехай ніхто сьомого дня не виходить поза свою оселю! Отже, сьомого дня народ відпочивав” (Вих.16:29-30).ХП 112.1

Перед тим, як на Сінаї був даний Закон, Бог щотижня творив якесь чудо, аби закарбувати в свідомості народу святість суботи. Він посилав з неба манну для прогодування євреїв, і вони щодня збирали її. Проте шостого дня вони збирали її вдвічі більше, ніж звичайно, відповідно до вказівок Мойсея.ХП 112.2

“Ізраїлеві сини їли манну сорок років, доки не прийшли в землю заселену... до границі ханаанського краю” (Вих.16:35). Таким чином, протягом сорока років Бог щотижня творив чудо перед Своїм народом, аби показати йому, що субота — святий день.ХП 112.3

Далі Бог звелів ізраїльтянам збудувати скинію, де б вони могли поклонятися Йому під час подорожування пустелею. Небо розпорядилося, аби її збудували негайно. Оскільки це була священна справа і юдеям потрібно було поспішати, деякі з них почали стверджувати, що будувати скинію слід не лише у будні, але й в суботу. Христос почув таку пропозицію і зрозумів, що людям загрожує серйозна небезпека потрапити у пастку, дійшовши висновку, що нібито задля своєчасного спорудження скинії можна попрацювати й у суботу.ХП 112.4

Тоді Бог звернувся до євреїв з такою настановою: “Суботи Мої маєте пильнувати” (Вих.31:13). Хоча й споруджувальні роботи мали просуватися прискорено, однак субота залишалась неробочим днем. Це означало, що навіть спорудження Господнього дому поступалося священному дотриманню Божого дня спокою. Цей фактор свідчить про те, наскільки ревно Бог зацікавлений у вшановуванні Його пам'ятника творіння.ХП 112.5

Субота — це ознака між Богом і Його народом. Це святий день, який Творець дав нам для відпочинку та роздумів над священними істинами. За Божим задумом, люди мають дотримуватися суботи по всі віки як вічний Заповіт.ХП 112.6

Утримуючись від праці сьомого дня, ми цим самим свідчимо світові, що перебуваємо на Божій стороні і намагаємося жити в цілковитій згоді з Його Заповідями. Таким чином, ми визнаємо Бога своїм Володарем, Який створив світ протягом шести днів і відпочив дня сьомого. Істинна субота має зайняти належне їй місце як Божий день спокою^{1Рукопис 77, 1900 р.; Рев'ю енд Геральд, 28 жовтня 1902 р.}.ХП 112.7