21 листопада. Навчатися самопожертви Христа

“То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній, вранці розповідати про милість Твою, а ночами про правду Твою” (Псал. 92:2, 3).ЗПІ 424.1

Практичне християнство означає щодня працювати разом з Богом, працювати для Христа не час від часу, а постійно. Якщо людина не являє у своєму житті практичної праведності, значить, вона відкидає свою віру та Божу силу. Богові потрібний освячений народ, народ, відокремлений для Його служіння, народ, який почує і прийме запрошення: “Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене”.ЗПІ 424.2

Як ревно Христос працював задля нашого спасіння! Яким посвяченням було відзначене Його життя, коли Він робив усе можливе, щоб підняти грішне людство, зарахувавши кожному розкаяному віруючому грішникові заслуги Своєї непорочної праведності! З яким напруженням сил Він здійснював Свою працю! У храмі, у синагозі, на міських вулицях і базарних площах, у майстерні, на березі моря і серед пагорбів Він проповідував Євангеліє та зціляв хворих. Він віддав усього Себе без останку, аби здійснити План викупної благодаті.ЗПІ 424.3

Ніхто не змушував Христа принести цю велику жертву. Він добровільно погодився понести покарання, яке мав понести порушник Його Закону. Любов Ісуса — Його єдина спонукальна сила, і Він без нарікання перетерпів усі муки та прийняв приниження, які зустрілися Йому на шляху до спасіння людства. Життя Христа було сповнене безкорисливого служіння, і воно має бути нашим підручником. Ми повинні просувати далі почату Ним справу.ЗПІ 424.4

Споглядаючи переповнене працею і самопожертвою життя Ісуса, чи мають право ті, хто сповідує Його Ім'я, вагатися і зволікати, розмірковуючи: зректися себе, узяти хрест і йти за Ним чи ні? Він упокорив Себе, зазнавши великого приниження, щоб піднестися на висоти чистоти, святості і досконалості. Він зубожів, щоб злити на наші убогі душі повноту Своїх багатств. Він витерпів ганебний хрест, щоб дати нам мир і радість, зробивши нас співучасниками слави Його престолу.ЗПІ 424.5

Хіба не повинні ми скористатися благословенною можливістю попрацювати для Нього? Хіба не маємо виявляти самозречення та самопожертву заради Нього? Хіба не повинні ми повернути Богові все, що Він викупив, — почуття, які очистив, та тіло, яке викупив за дорогу ціну, — щоб ми утримували все це у святості і чистоті? (Рев'ю енд Геральд, 4 квітня 1912 р.).ЗПІ 425.1