16 лютого. Ісус дає силу для послуху

“Адже маємо не Такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги” (Євр. 4:15, 16).ЗПІ 65.1

Сатана представив Божий Закон любові законом егоїзму. Він заявляє, що неможливо виконати Його Заповіді. Вину за гріхопадіння наших прабатьків і за все лихо, до котрого воно призвело, він покладає на Творця, спонукаючи людей дивитися на Бога як на винуватця гріха, страждань і смерті. Ісус мав викрити цей обман. Як один із нас, Він повинен був показати приклад послуху. Для цього Він прийняв нашу природу й зазнав усього, чого зазнаємо ми. “Тому треба було Йому в усьому уподібнитися братам”. Якби нам довелося пережити те, чого не довелося зазнати Ісусові, тоді сатана й досі мав би змогу твердити, що для нас сили Божої недостатньо. Тому Ісус був “випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха”. Він зазнав усіх випробувань, які переносимо ми, але не скористався жодною перевагою, котра не була б щедро дарована нам. Як людина, Він боровся зі спокусами і перемагав їх силою, отриманою від Бога. Він сказав: “Твою волю чинити, Мій Боже, я хочу, і Закон Твій — у Мене в серці”. Коли Він ходив, чинячи добро та зціляючи всіх, кого мучив сатана, то відкривав людям правдиву сутність Закону Божого і Свого служіння. Його життя свідчить про те, що і ми здатні підкорятися Божому Законові.ЗПІ 65.2

Завдяки Своїй людській природі Христос з'єднав Себе з людством, а Своєю Божественною природою Він підтримував зв'язок із Божим престолом. Як Син Людський, Він залишив нам приклад послуху, а як Син Божий — дає силу бути слухняними...ЗПІ 65.3

Із Христом повелися так, як цього заслужили ми, щоб із нами поводилися так, як заслужив того Він. Христос був осуджений за наші гріхи, до яких був абсолютно не причетний, щоб ми могли бути виправдані Його праведністю, до якої ми не причетні; Він прийняв нашу смерть, щоб ми прийняли Його життя. “Його ж ранами нас уздоровлено” (Христос — надія світу, c. [24, 25]).ЗПІ 66.1