6 січня. Нехай ваше серце буде сповнене вдячності

“Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, — коня й верхівця його кинув до моря! Моя сила та пісня — Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, — і прославлю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!” (Вих. 15:1, 2).ЗПІ 12.2

Немов гучний голос безодні, лунав величний спів численного ізраїльського сонму. Цю пісню підхопили жінки Ізраїлю, котрі разом із Маріям, сестрою Мойсея, повиходили з бубнами й танцями. Далеко над пустелею і морем лунав радісний спів, відлунюючись у горах...ЗПІ 12.3

Ця пісня та оспіване в ній велике звільнення залишили слід, котрий ніколи не зітреться з пам'яті єврейського народу. З покоління в покоління її повторювали пророки та співці Ізраїлю, підкреслюючи, що Єгова є силою і визволенням для тих, хто довіряє Йому. Ця пісня — надбання не тільки єврейського народу. Вона вказує на майбутнє знищення всіх ворогів праведності, на остаточну перемогу Божого Ізраїлю. Пророк на острові Патмос бачив безліч людей, зодягнених у білий одяг, котрі перемогли і стояли “на морі склянім, змішаному з вогнем, і мали гуслі Божі. І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця” (Об'явл. 15:2, 3)...ЗПІ 12.4

Ось яким духом пройнята пісня, котрою Ізраїль оспівував своє визволення; цей самий дух повинен перебувати в серцях усіх, хто любить і боїться Бога. Звільнивши наші душі від рабства гріха Бог здійснив для нас визволення значно більше, ніж визволення євреїв біля Червоного моря. Подібно до євреїв у давнину, ми повинні славити Господа серцем, душею й устами “за чудеса Його синам людським”-Хто роздумує над великими милостями Бога і не забуває навіть найменші з його дарів, той підпережеться радістю і серце його співатиме Господеві. Благословення, які щодня отримуємо з Божої руки , а понад усе — смерть Ісуса, Котрий віддав Своє життя, аби подарувати нам щастя й небеса, мають стати для нас джерелом постійної вдячності. Яку милість, яку незрівнянну любов виявив Бог до нас, нещасних грішників, з'єднавши нас із Собою, щоб ми були Його особливим скарбом! (Патріархи і пророки, c. [288, 289]).ЗПІ 13.1