З великим задоволенням Бог дивився на діла Своїх рук. Усе було досконалим, гідним Божественного Автора; і Він спочив не тому, що відчував утому, а просто насолоджувався плодами Своєї мудрості, доброти і відкриттям Своєї слави.ЗПІ 161.3

Після того, як Бог задовольнився спокоєм сьомого дня, Він освятив його, відокремив як день відпочинку для людини. Цього святого дня людина, наслідуючи приклад Творця, повинна спочивати, щоб, милуючись небесами і землею, роздумувати про великі діла Бога-Творця; щоб її серце, зауважуючи докази Божественної мудрості та доброти, сповнювалося любові й пошани до свого Творця.ЗПІ 161.4

Благословляючи сьомий день, Бог тим самим встановив у Едемі пам'ятник Своїй творчій праці. Субота була дана Адамові — батькові та представникові всієї людської родини. Дотриманням суботи всі ті, що житимуть на Землі, мали засвідчувати свою вдячність та визнання того, що Бог є їхнім Творцем і законним Повелителем; що вони є ділом рук Бога, підданими Його Царства.ЗПІ 162.1

Отже, ця постанова була дана всьому людству і мала служити постійним нагадуванням. У ній не містилося нічого нерозумного, і вона не призначалася лише для якогось певного народу...ЗПІ 162.2

Бог бажає, щоб у суботу людина спрямовувала свій погляд на Його діла творіння. Природа звертається до свідомості людей, свідкуючи про живого Бога, Творця і Верховного Правителя. “Небо звіщає про Божу славу, а про чин Його рук розказує небосхил. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку” (Псал. 19:1, 2). Краса, у котру зодягнена Земля, є знаком Божої любові. Ми можемо бачити її в шпилястих горах, величних деревах, у бруньках, що розкриваються, та ніжних квітах. Усе свідчить нам про Бога. Субота вічно нагадуватиме нам про Творця, пропонуючи людям відкрити велику книгу природи та читати в ній про мудрість, силу і любов Господа (Патріархи і пророки, c. [47, 48]).ЗПІ 162.3

2 травня. Субота призначена для всього людства

4 травня. Шість днів для нас тільки один — для Бога