6 серпня. Боже сховище

“А мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу, у славі, в Ісусі Христі” (Филп.4:19).ЩМП 230.1

Божі діти покликані бути представниками Христа, виявляючи Його милість і ласку. Якщо вони щодня відкриватимуть іншим Його доброту, то навколо їх душ будуть споруджені бар'єри проти спокус лукавого...ЩМП 230.2

Бог знає наші потреби, і Він усе передбачив для їхнього задоволення. У Господа є скарбниця, наповнена всім необхідним для Його дітей, і Він за будь-яких обставин може дати їм те, чого вони потребують. Чому ж ми не довіряємо Йому? Він дав Своїм дітям дорогоцінні обітниці, і Він неодмінно виконає їх, якщо вони будуть вірно дотримуватися Його Заповідей. Немає такого тягаря, якого Він не зміг би піднести; немає такої темряви, яку Він не зміг би розсіяти; немає такої слабкості, яку Він не міг би обернути в силу; немає таких страхів, які Він не зміг би утихомирити; немає таких намірів, які Він не зміг би направити і виправдати.ЩМП 230.3

Нам не слід зосереджуватися на своїх недоліках. Чим більше ми дивимося на свою недосконалість, тим менше у нас залишається сил на їх подолання. Нам слід з радістю служити Богові. Сатана прагне представити Господа жорстоким, деспотичним, повністю позбавленим співчуття і жалю... Якщо ми не довіряємо Богові і нарікаємо на Нього, то таким чином розкриваємо свій розум для обману сатани і ганьбимо Бога. Поводячись, як засуджені, яким ухвалено смертний вирок, ми несемо хибне свідчення про Бога. Отець віддав Свого Єдинородного Сина на смерть задля нас, виявивши цим людству велику честь, адже у Христі відновлено порушений гріхом зв'язок людини зі своїм Творцем.ЩМП 230.4

Усі, хто сумнівається в Божій милості, подивіться на Божого Агнця, погляньте на Мужа скорботи, Який поніс наші недуги і постраждав за наші гріхи. Він — наш Друг. Він помер на хресті, тому що полюбив нас. Він переживає і співчуває нашій недосконалості і підносить нас до небесного престолу. Хіба не відгукнеться наше серце надією, відданістю і подякою за Його невимовну любов? Хіба не наповниться щастям наше служіння Богові? (Рев'ю енд Геральд, 14 січня 1890 р.).ЩМП 230.5