13 вересня. Боже ставлення до нас

“Бо зрушаться гори й пагорби захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь” (Ісаї 54:10).ЩМП 269.1

Нам не слід вважати Бога дише Суддею, забуваючи при цьому, що Він — наш люблячий Отець. Ніщо не може принести нашим душам більшої шкоди, ніж така думка про Бога, бо все наше духовне життя залежить від нашого уявлення про Господній характер...ЩМП 269.2

Тому для нас дуже важливо скористатися дарованими дорогоцінними можливостями ближче познайомитися з нашим Творцем, Який “так полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув...” Яка дивовижна любов! Бог, безмежний Бог, дав нам можливість наблизитися до Нього, називаючи Його своїм Отцем! Жодний земний батько не в стані більш самовіддано захистити свою неслухняну дитину, ніж захищає нас, грішників, наш Бог. Жодна людина, якою би люблячою й уважною вона не була, не зверталася до нерозкаяних грішників з таким ніжним запрошенням...ЩМП 269.3

У Його Слові міститься урочиста обітниця: “Бо зрушаться гори й пагорби захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь”. Ми чуємо Його голос: “Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!” і “Вічною милістю змилуюся над тобою” (Єрем.31:3; Ісаї 54:8). Яка дивовижна ця любов, яку Бог виявляє, щоб видалити всі сумніви та недовір'я, породжені людським страхом і слабкістю, і підтримати тремтячу руку, що з вірою простягнута до Нього. Безліч Його запевнень в охороні і безпеці, які містяться в Біблії, допомагає нам більше довіряти Йому. Він уклав з нами завіт на умові нашої покори Йому, проте при цьому Він враховує, наскільки ми розуміємо Його вимоги.ЩМП 269.4

Згідно з нашими земними уявленнями, урочиста обіцянка, або заповіт, навіть якщо й дана рідними чи близькими людьми, все одно потребує нотаріального завірення. Ісус передбачив усі ці побоювання, підтвердивши Свої обітниці клятвою: “Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, дав клятву” (Євр.6:17). Що ще міг зробити Господь, щоб зміцнити нашу віру в Його обітниці? (Рев'ю енд Геральд, 5 квітня 1887 р.).ЩМП 269.5