29 листопада. Христос—наша вістка!

“Бо я вважав за правильне не знати серед вас нічого, крім Ісуса Христа, і то розп'ятого” (1 Кор.2:2).ЩМП 348.1

Осередком нашої вістки повинна бути місія і життя Ісуса Христа. Щоб горді й егоїстичні серця могли побачити різницю між собою і Небесним Зразком, людям необхідно роздумувати над смиренням, самозреченням, лагідністю і приниженням Христа, упокорювати своє серце і гордовитий дух...ЩМП 348.2

Опишіть, якщо це можливо, людською мовою все приниження Божого Сина ради спасіння людського роду. І коли ви подумки побачите, як Він залишає престол світла і славу, яку Він мав разом з Отцем, не думайте, що ви досягли кульмінації. Він зійшов із Неба і, знаходячись на землі, поніс на Собі Боже прокляття, щоб померти замість грішної людини ради її спасіння від вічної загибелі. Він не був зобов'язаний робити це. Однак Він Сам прийняв рішення випробувати на Собі повноту Божого гніву, викликаного людськими гріхами. Він добровільно пішов на жорстокі глузування, побої і розп'яття. “Він... був слухняний аж до смерті”, але та смерть, якою Він помер, вразила весь Всесвіт, бо це була ганебна і болісна смерть на хресті.ЩМП 348.3

Христос особливо гостро відчував Свою ганьбу і безчестя. Він переживав це з глибокою гіркотою, оскільки відчував це набагато глибше і гостріше за нас. Його природа була набагато вищою і святою, ніж природа грішного людського роду, заради якого Він пішов на страждання і хресні муки. Він був величчю Неба, Він був рівним з Отцем, Він був керівником ангельських воїнств, але помер за людину такою смертю, яка понад усі інші була відзначена ганьбою і неправдивими звинуваченнями. О, якби зарозумілі людські серця могли зрозуміти це! О, якби вони осягнули значення викуплення і прагнули пізнавати лагідність і покору Ісуса!..ЩМП 348.4

Той, Хто володів усією силою на Небі і на землі, приготував для Божих дітей дорогоцінні дари. Ці дари приходять до нас завдяки безцінній жертві крові Викупителя — дари, які задовольнять найглибші потреби людського серця, нескінченні дари всієї вічності. Їх приймуть та ними будуть насолоджуватися всі, котрі прийдуть до Бога з довірою, як малі діти (Рев'ю енд Геральд, 11 вересня 1888 р.).ЩМП 348.5