24 травня. У Божій майстерні

“І ви самі, мов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоб бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа” (1 Петр.2:5).ЩМП 153.1

Слово Боже, неначе меч, відділяє Божих дітей від світу. Спочатку вони схожі на грубе каміння, взяте з каменоломні і цілком непридатне, щоб зайняти місце у величному Божому храмі. Їх потрібно помістити в Божу майстерню, де їх розпиляють, обтешуть і відшліфують. Лише після цього вони можуть стати коштовними, цінними каменями. У цьому полягає робота приготування для Небесного храму, яка постійно здійснюється протягом усього часу благодаті.ЩМП 153.2

Нам притаманне прагнення ходити власними шляхами і виконувати свої бажання, але коли перетворююча милість Христа впливає на наше серце, то в душі постає питання: “Господи, що накажеш мені робити?” Коли Божий Дух проникає всередину, ми починаємо відчувати покликання виконувати Його волю і робити те, що до вподоби Йому. У наших помислах і вчинках починає виявлятися покора...ЩМП 153.3

Християни мають бути Божими свідками, які ніколи не принижуються до того, щоб опинитися у владі великого ошуканця. Вони пов'язують себе з Богом, тому що люблять Його, тому що Він — величний і славний; і вони одержують від Нього натхнення.ЩМП 153.4

Душа, яка любить Бога, підноситься над мрякою сумнівів. Вона переживає яскраві, глибокі, живі досліди і стає смиренною, уподібнюючись до Христа. Ця душа підкоряється Богові, вона захована з Христом у Ньому. Такий християнин зможе витримати випробування зневагою, образами і презирством, оскільки все це переніс і його Спаситель. Він не буде дратуватися або розчаровуватися, коли його спіткають труднощі, адже Ісус не впадав у розпач і не відступав. Кожний істинний християнин буде сильний не своєю силою і добрими заслугами, але праведністю Христа, зарахованою Йому через віру (Рев'ю енд Геральд, 3 грудня 1889 р.).ЩМП 153.5

Ми посідаємо певне місце у Божому духовному храмі і найважливішим питанням, яке постає перед нами, є не те, яким за розміром каменем ми є, але чи підпорядкували ми себе Богові, щоб Він міг відшліфувати нас для випромінювання світла Його слави. Якщо ми перебуваємо в Божому храмі, то повинні відбивати світло. Чи дозволимо ми Небесному Будівничому розпиляти, обтесати і відполірувати нас? Чи маємо ми віру, яка спочиває у Ньому? (Рев'ю енд Геральд, 19 травня 1891 р.).ЩМП 153.6