9 травня. Хай не буде інших богів

“Хай не буде у тебе інших богів переді Мною!” (Вих.20:3).ЗІХ 131.1

Христос віддав Своє життя, аби ми могли позбутися гріхів і знову одержати благовоління Творця.ЗІХ 131.2

Бажання бачити Всесвіт відкупленим і святим спонукало Христа принести цю велику жертву... Чи є ми Божими послідовниками, Його дорогими дітьми, чи ми — слуги князя темряви? Кому ми поклоняємося: Єгові чи Ваалові? Живому Богові чи ідолам?ЗІХ 131.3

Можна не мати ззовні видимих святинь або витесаного видимого ідола, і все ж бути ідолопоклонником. Зробити ідола з ідей і цілей так само легко, як зробити божка з дерева чи каменя. Тисячі людей мають хибне уявлення про Бога і властивості Його характеру. Вони продовжують служити лжебогам, як це робили люди, що поклонялися Ваалові. Чи поклоняємось ми правдивому Богові, відкритому в Його Слові, у Христі, у природі, чи ми у захваті від якого-небудь філософського ідола, що вшановується замість Бога? Бог с Богом істини. Його престол збудований на підвалинах справедливості і милості. Бог є Богом любові, милосердя і ніжного співчуття. Таким Він відкритий у Своєму Синові, нашому Спасителі. Він — терпеливий і довготерпеливий Бог. Якщо ми поклоняємося саме такому Богові, якщо бажаємо наслідувати Його характер, то ми на правильному шляху.ЗІХ 131.4

Якщо прямуємо за Христом, то Його заслуги, зараховані нам, подібні до приємного фіміаму, що піднімається до Отця. Благословенні риси характеру нашого Спасителя, що знайшли відображення у наших серцях, будуть випромінювати навкруги дорогоцінні пахощі. Дух любові, лагідності, довготерпіння, що наповнює наше життя, пом'якшає і упокорить жорстокі серця, а також придбає для Христа навіть ворогів віри.ЗІХ 131.5

“Не робіть нічого підступом або з чванливості, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен про інших” (Филип.2:3-4).ЗІХ 131.6

Марнославство і егоїзм — ось камінь, на якому багато душ потерпіли катастрофу і багато церков стали безсилими. Ті, хто менше за всіх мають дух посвячення і хто позбавлений зв'язку із Богом, будуть найбільш вперто боротися за високе становище. Вони не усвідомлюють своєї слабкості й недоліків характеру... Душа, що постійно дивиться на Ісуса, побачить Його самовіддану любов і глибоке смирення, буде наслідувати Його приклад. Серце повинно бути звільнене від зарозумілості, амбіцій, омани, ненависті, егоїзму. Багато з цих негативних рис характеру частково можуть бути переможені, але вони повинні бути вирвані із серця із корнем. Може трапитись, що за сприятливих обставин вони знову з'являться і постануть проти Бога. Тут криється страшна небезпека. Жаліти будь-який гріх — означає викохувати ворога, який тільки й чекає слушної миті, аби знищити нас...ЗІХ 131.7

Наша єдина надія — благодать Божа (Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [173-175]).ЗІХ 131.8