19 травня. Істина, якою вона є в Ісусі

“Тому, що ви чули про Нього і були навчені в Нім, — бо істина в Ісусі” (Ефес.4:21).ЗІХ 141.1

Коли пророки захищали істину, вони захищали Слово Боже, яке було дане їм. Вони розуміли, що спасіння людей має бути здійснене Месією, Який мав прийти. Але після того, як Христос прийшов і помер, ставши Жертвою за людину; з того часу, як усі прообразні жертви знайшли своє виконання у великій Жертві Ісуса, істина, що відображена у символічному служінні, була відкрита ясніше. У Христі, представнику Отця, світові була явлена дивовижна істина. Світло із Голгофського хреста, відображене на юдейську систему, надає їй особливого змісту і значення. Через це нам особливим чином відкрита істина, якою вона є в Ісусі. Істина, що передана через нашого Відкупителя, стає дійсно правдою для теперішнього часу.ЗІХ 141.2

Невимовно велика істина відкривається нам, коли дивимося на Ісуса і Голгофський хрест, коли бачимо “Дивного Порадника” (Ісая 9:5), таємну Жертву, що зійшла, щоб узяти на Себе тягар людства, що впало. Вічний Син Божий став Посередником і поніс кару за гріх, щоб грішникові дати один шанс і люди могли отримати благословення від Бога Отця. Втілений у людське єство та все жне перестаючи залишатись Божеством, Христос став нашим відкупленням. Земля колихалася і тряслась, споглядаючи, як дорогий Син Божий страждає від Божого гніву за злочинність людини. Небеса ніби покрились веретищем, аби приховати страшну картину агонії божественного Страждальця.ЗІХ 141.3

Це страждання було необхідне через порушення Закону Божого. Однак люди продовжують погоджуватися з навіюваннями сатани через тих, хто зневажає Божий Закон, вважаючи, що Христові страждання відмінили його. Спокушені і засліплені головним порушником Закону, вони говорять людям, що Закону не існує взагалі, а ті, котрі ще сповідують Заповіді Божі, на їх думку, відпали від благодаті. Це сатана навіяв людям цю оману.ЗІХ 141.4

Коли думка про те, що людська родина не зобов'язана виконувати Закон Єгови, викладається і засвоюється, людина перестає бачити своє жалюгідне, погибельне становище. Та вона й не може бачити його. Якщо Закону не існує, значить, у Бога немає мірила, яке б визначало моральні принципи для оцінки характеру і управління усім Всесвітом, непавшими світами і цим грішним світом. Якщо б Бог міг скасувати Закон, щоб таким чином пристосуватися до людини у її безвихідному становищі і при цьому зберегти Своє достоїнство як Правителя Всесвіту, то Христові не потрібно було б помирати. Але смерть Христа є переконливим незмінним доказом того, що Закон Божий такий же непорушний, як Його престол (Рев'ю енд Геральд, 8 лютого 1898 р.).ЗІХ 141.5