10 червня. Ісус дає нам силу

“І Господь сказав: ‘Симоне! Симоне, ось сатана домагався, щоб пересіяти вас, як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя’” (Лука 22:31-32).ЗІХ 163.1

Ісус, Князь життя, мав силу в Богові і переміг за Свій народ. Спаситель, Котрий молився за тих, хто не відчував потреби в молитві, і плакав за тими, хто не відчував потреби у сльозах, тепер перебуває перед престолом Божим, приймаючи і представляючи Своєму Отцю молитви тих, за кого Він заступався на Землі. Приклад Христа для того нам даний, щоб ми наслідували Його. У нашій праці по спасінню душ потрібна також і молитва. Тільки Бог може примножити насіння, яке засіваємо.ЗІХ 163.2

Ми часто падаємо, оскільки не усвідомлюємо, що Христос Духом Своїм завжди присутній з нами, як Він перебував з учнями у дні Свого подвигу, коли ходив по землі. Віки, що пройшли, не змінили Його прощальної обітниці, даної апостолам, коли Він піднісся від них на небо: “І ось Я з вами повсякденно, аж до кінця віку” (Матв.28:20). Христом визначено, що проповідь про Нього, до того ж, розп'ятого, повинна звіщатися з покоління у покоління людьми, які прийняли естафету від перших учителів істини. Великий Учитель передав силу Своїм слугам, які “скарб цей носять в глиняних посудинах” (2Кор.4:7). Христос керуватиме працею Своїх вісників, якщо вони очікуватимуть впливу керівництва...ЗІХ 163.3

Із щирістю та з вірою, які не будуть відкинуті, вони благатимуть Бога про силу і стійкість для перенесення випробувань і виконання обов'язку. Їх вуста будуть освячені дотиком живої жаринки із жертівника небесного, щоб вони могли говорити Божі слова людям. “Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Моє, щоб слухати, мов учень” (Ісая 50:4).ЗІХ 163.4

Христос сказав Петрові: “Симоне! Симоне! Ось сатана домагався, щоб просіяти вас, як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя” (Лука 22:31-32). Хто може оцінити плоди молитви Відкупителя світу? Коли Христос буде із задоволенням дивитися на подвиг Своєї душі, тоді лише буде видима і зрозуміла цінність Його ревних молитв, піднесених у той час, коли Його божественність була прихована людським єством.ЗІХ 163.5

Ісус просив не лише про одного учня, але й про всіх: “Отче, котрих Ти дав Мені, бажаю, щоб там, де Я, і вони були зі Мною” (Йоан.17:24). Його погляд проходив за невідому завісу майбутнього і читав історію життя кожного сина і кожної дочки Адама. Він відчував тягар і сум кожної душі, що переживає спокусу, а тому гаряче молився не лише за Своїх учнів, що були з Ним, але й за усіх Своїх послідовників до кінця часу... Ця молитва... стосувалася також нас... Коли усі людські підпорки впадуть, тоді Ісус прийде, щоб допомогти; Його присутність розсіє темряву і розжене хмару мороку (Свідоцтва для Церкви, т. 4, c. [528]).ЗІХ 163.6