8 липня. Пастир знає кожну вівцю

“Не бійся, бо Я... прикликав тебе твоїм ім'ям: ти — Мій!” (Ісая 43:1).ЗІХ 191.1

З усіх тварин вівця — найполохливіша і безпорадна. На Сході пастир піклується про свою отару невтомно і безперервно. У давнину, як і тепер, небезпечно перебувати поза укріпленими мурами міста. Кочові племена або хижі звірі, які ховалися в скелястих міжгір'ях, чатували, щоб напасти на отару. Пастир пильнував, іноді ризикуючи власним життям. Яків, пасучи отари Давана на пасовиськах Харану, так описував свою невтомну працю: “Бувало, що вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, і сон тікав з очей моїх” (Бут.31:40). А коли юний Давид пас отари свого батька, то йому одному доводилося відбивати здобич у лева чи ведмедя.ЗІХ 191.2

Якщо пастир водить свою отару стрімкими стежками, через ліси і дикі міжгір'я до порослих травою берегів річок; якщо цілими ночами самотньо пильнує її в горах, охороняючи від грабіжників, ніжно піклується про хворих і немічних овечок, його життя зливається з життям отари. Сильна і ніжна прихильність пов'язує його з отарою. Якою б великою вона не була, пастир знає кожну вівцю. Кожна з них має своє ім'я і відгукується на голос пастиря.ЗІХ 191.3

Як земний пастух знає свої вівці, так і божественний Пастир дбає про Свою отару, розсіяну по усьому світу. “А ви — Мої вівці, вівці Мого пасовиська, а Я — Бог ваш, — говорить Господь Бог”. Ісус сказав: “Я покликав тебе твоїм ім'ям, Мій ти!” “Я записав тебе на долонях Своїх” (Єзек.34:31; Ісая 43:1; 49:16).ЗІХ 191.4

Ісус знає кожного з нас особисто і переймається нашими немочами. Він називає усіх нас по імені. Йому відомий навіть дім, у якому мешкаємо, і заняття кожного. Іноді Він казав Своїм слугам піти в певне місто, на певну вулицю, у певний дім, аби знайти одну з Його овечок.ЗІХ 191.5

Ісус настільки добре знає кожну душу, ніби лише за неї одну Він помер. Біль і горе кожного з нас торкаються Його серця. Клич про допомогу досягає Його вух. Він прийшов, щоб пригорнути до Себе всіх людей. Спаситель кличе їх: “Ідіть за Мною!” А Святий Дух працює над людськими серцями, аби привести їх до Нього. На жаль, багато людей відмовляються прийти. Ісус знає і таких. Він бачить також тих, хто радо приймає Його заклик і готовий віддатись Його пастирській опіці. Христос підкреслив: “Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідом вони йдуть” (Йоан.10:27). Він піклується про кожну вівцю зокрема, ніби крім неї немає більше нікого на землі (Христос — надія світу, c. [478-479]).ЗІХ 191.6