11 липня. Загублена вівця

“Радійте зі мною, бо знайшов я мою загублену овечку!” (Лука 15:6).ЗІХ 194.1

Мені було вказано на притчу про загублену вівцю. Дев'яносто дев'ять залишено в пустелі, й всі сили кинуто на пошук однієї, що заблукала. Коли пастир знаходить загублену вівцю, він кладе її на свої плечі й з радістю повертається додому. Він не нарікає і не докоряє вівцю за те, що вона завдала йому так багато клопотів; навпаки, відчуває радість, несучи дорогу істоту.ЗІХ 194.2

Проте радість має бути ще більшою. Необхідно запросити друзів і сусідів, аби розділили щастя пастуха: “Бо знайшов я мою загублену овечку”. Знахідка стала причиною великої радості, й ніхто не згадав проте, що вівця заблукала, оскільки радість знахідки переважила гіркоту втрати, всі клопоти, хвилювання, небезпеки, пов'язані з пошуком загубленої вівці та поверненням її до безпечного сховища. “Кажу вам, що так само на небесах буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які не потребують покаяння” (Лука 15:7) (Свідоцтва для Церкви, т. 4, c. [99]).ЗІХ 194.3

Ісус розповів притчу про загублену вівцю, щоб ви вивчали її. Справжній пастир залишає дев'яносто дев'ять овечок і йде в пустелю, незважаючи на себе, на труднощі... А скількох заблудних, загублених овець шукали і повернули до отари ви з серцем, сповненим співчуття, лагідності, прощення й любові? Скільки слів любові сказали ви заблудній овечці, скільки відчули болю, турбот і різних незручностей?.. Чи говорили ви, звертаючись до кожного зустрічного, слова утіхи, надії, підбадьорення і прощення, несучи знайдену вівцю на плечах додому: “Радійте зі мною, бо знайшов ямою загублену овечку” ?..ЗІХ 194.4

Вивчайте життя і характер Христа і намагайтеся наслідувати Його приклад. Неосвячене життя тих, що називають себе віруючими в третю ангельську вістку, запровадило декотрих бідних овець у пустелю; а чи виявив хто-небудь пастирське піклування про загублених і заблудних? Зараз найвищий час бути християнином не лише на словах, а й наділі. Яку доброзичливість, яке милосердя, яке лагідне співчуття виявляв Ісус до страждаючого людства! Християнин, серце котрого б'ється в унісон з Його великим безмежно люблячим серцем, виявлятиме співчуття до кожної потребуючої душі й покаже, що він має розум Христа... Кожна стражденна душа має право на співчуття інших; і ті, що сповнені любов'ю Христа, Його жалістю, ніжністю і милосердям, відгукнуться на заклик виявляти співчуття... Кожна душа, яка прагне припинити блукання і повернутися до Бога, потребує допомоги тих, хто має лагідне, співчутливе, сповнене любов'ю Христа серце (Рев'ю енд Геральд, 16 жовтня 1894 р.).ЗІХ 194.5