12 серпня. Перетворені Христом

“Тому-то, хто в Христі, той нове творіння, старе минуло, а нове постало” (2Кор.5:17).ЗІХ 226.1

У характері людини, яка приймає Христа, відбувається велика зміна, бо “хто в Христі, той нове творіння”. Коли бачимо, що люди, які визнають християнство, виявляють старі тілесні нахили у вчинках і словах, тоді можна з упевненістю сказати, що перетворювальна благодать Христа не торкнулася їхніх душ, не змінила характеру і не усунула скверни з їхніх сердець...ЗІХ 226.2

Усі, хто на великому досвіді відчув благодать Христову, ті усвідомлюють, що зобов'язані перед Богом бути представниками Його сили в цьому світі. Вони зрозуміють, що Того, Хто не знав гріха, Він зробив гріхом задля них, аби вони зробилися Божою праведністю в Ньому. Усвідомлення цього факту допоможе мати правильне уявлення про служіння нашого Відкупителя. Справжні християни зрозуміють: хоча вони були відчужені від Христа через нерозкаяність і гріх, Він не залишив їх. Ісус заступається за них, щоб і вони могли скористатися благами спасіння, яке Він здобув коштом безмежно дорогої жертви. Вони прийняли Христа і знають: аби бути Божими дітьми, вони мають вийти зі світу, відокремитися і не торкатися нечистого. Вони мають любити Христа понад усе.ЗІХ 226.3

Обмеженим розумом неможливо належно оцінити любов Христа до грішного творіння. Нам завжди загрожує небезпека забути про велику Божу любов, бо не роздумуємо про неї й дозволяємо собі захоплюватися земним. Не рідко наше серце роздвоюється: віддаючи перевагу другорядному, ми відокремлюємося від справжнього Джерела щастя.ЗІХ 226.4

Наші думки мали б зосереджуватися на Христі; до Нього нехай спрямовуються наші почуття. Потрібно навчитися роздумувати над чудовими рисами характеру нашого Господа, над щедрими обітницями Його Слова, над славою небес. Ми не повинні задовольнятися лише випадковим спогляданням нашого Відкупителя. Наш розум має спочивати в Богові через постійну довіру Його Слову. Нам необхідно старанно досліджувати Писання, аби розуміти, чого Христос очікує від нас, і мати правильне уявлення про істину. Наша воля має бути підкорена й узгоджена з волею Бога.ЗІХ 226.5

Дорогоцінному світлу було дозволено сяяти на нашому шляху; нас оточують небесні ангели, які зацікавлені в нашому благополуччі...ЗІХ 226.6

Любов Христа, що відкрита у Його житті покори й самовідданості, в Його смерті на Голгофі, повинна викликати в нас бажання прославляти Бога в піснях вдячності. Надія на Його швидке повернення має наповнювати нас святою радістю (Ознаки часу, 8 грудня 1890 р.).ЗІХ 226.7