11 листопада. Небесне святилище

“Ми маємо такого Первосвященика, Який сів праворуч престолу величі на небесах, як Служитель святилища та скінії правдивої, яку збудував Господь, а не чоловік” (Євр.8:1-2).ЗІХ 317.1

Народ Божий повинен чітко розуміти істини про святилище і слідчий суд. Усі віруючі мають знати про діяльність свого великого Первосвященика, інакше вони не зможуть мати віри, необхідної на їх час, і зайняти положення, яке призначив їм Бог. Кожна людина може спасти або загубити свою душу. Справа кожного розглядається Богом. Кожен зустрінеться віч-на-віч з великим Суддею...ЗІХ 317.2

Небесна Святиня — центр служіння Христа задля спасіння людини. Те, що там відбувається, стосується кожної душі на землі. Це відкриває План спасіння, підводячи нас аж до кінця часу — до славного завершення боротьби між праведністю і гріхом. Тому надзвичайно важливо, аби усі віруючі старанно досліджували ці питання і могли дати відповідь кожному, хто домагатиметься в них звіту щодо їхньої надії.ЗІХ 317.3

Заступництво Христа за людину в небесному Святилищі — це така ж невід'ємна частина Плану спасіння, як і Його смерть на хресті. Своєю смертю Він почав роботу, яку повинен закінчити після Свого воскресіння та вознесіння на небеса. Ми повинні вірою увійти за завісу, “куди Ісус увійшов за нас Предтечею” (Євр.6:20). Там відбивається світло Голгофського хреста. Там можемо краще зрозуміти таємницю викуплення. Небеса заплатили безмежну ціну за спасіння людини; принесена жертва відповідає найсуворішим вимогам порушеного Божого Закону. Ісус відкрив шлях до престолу Отця; через Його посередницьке служіння щирі прохання тих, хто вірою приходять до Нього, представлені перед Богом.ЗІХ 317.4

“Хто приховує гріхи свої, той успіху немає, а хто визнає та залишає їх, той буде помилуваний” (Прип.28:13). Якщо б усі, хто приховує і виправдовує свої помилки, могли бачити, як сатана торжествує з цього приводу, як він насміхається над справою Христа і святих ангелів, тоді вони поспішили б визнати свої гріхи та залишити їх. Через недоліки характеру сатана намагається опанувати розумом людини; він знає, якщо ці пороки закореняться, то він матиме успіх. Тому, вдаючись до обману, він постійно намагається переконати послідовників Христа, що для них неможливо здобути перемогу. Але Ісус заступається за них. Вказуючи на Свої пробиті руки і зранене тіло, Він звертається до усіх, хто бажає йти за Ним... Тому нехай ніхто не вважає свої недоліки невиправними. Бог дасть віру і благодать, аби їх перемогти (Велика боротьба, c. 457-458).ЗІХ 317.5