27 березня. Звеличте Його—воскресіння Христа

“Але Христос воскрес із мертвих, — первісток з померлих” (1Кор.15:20).ЗІХ 88.1

Прийшов час, коли Христос мав вознестись до престолу Свого Отця. Божественний Переможець, Він був готовий повернутися з тріумфом у небесні двори. Перед смертю Він звітував Своєму Отцеві: “Я звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати” (Йоан.17:4). Після Свого воскресіння Він ще деякий час залишався на землі, щоб учні могли спілкуватися з Ним — воскреслим і прославленим. Тепер Учитель був готовий залишити їх. Ісус засвідчив, що Він є живим Спасителем. Учні переконались, що Його вже немає у гробниці. В Особі свого Друга вони могли бачити прославленого перед всесвітом Господа.ЗІХ 88.2

Для Свого вознесіння Ісус вибрав місце, яке було освячене Його присутністю, коли Він ще жив серед людей... Зовсім недавно Христос стояв на горі Оливній і з сумом дивився на Єрусалим. Гаї і схили цієї гори були освячені Його молитвами і слізьми. Вони пам'ятали відлуння тріумфальних вигуків натовпу, котрий проголошував Ісуса царем. На одному зі схилів Ісус знайшов був Собі притулок у Лазаря з Віфанії. У Гефсиманському саду біля підніжжя гори Оливної Він на самоті молився і страждав. З цієї ж гори Він мав вознестись на небеса. На її вершину ступить Його нога, коли Він прийде вдруге, вже не як Страдник, а славний, непереможний Цар. Ісус стоятиме на горі Оливній у той час, коли юдейські вигуки “Алілуя!” зіллються з язичницькими “Осанна!”, і голоси численного сонму спасенних проголосять: “Вінчайте Господа!”ЗІХ 88.3

Підійшовши до гори Оливної, Ісус повів учнів на той бік вершини, де була Віфанія. Тут Він зупинився, а учні оточили Його. Здавалося, обличчя Христа випромінювало світло, коли Він з любов'ю дивився на них. Ісус не дорікав їм за помилки і недоліки. Останні слова, що почули вони з уст свого Господа, були сповнені глибокої ніжності. Піднявши руки для благословення, немов запевняючи учнів у Своїй опіці і захисті, Він став повільно віддалятися від них, підносячись до неба силою, потужнішою за усяке земне тяжіння.ЗІХ 88.4

У той час, коли Ісус підносився, вражені учні, не відриваючи погляду, спостерігали за Його вознесінням, аж поки хмара, в якій перебувала слава Божа, не сховала Його від їхніх очей. Як тільки хмаряна колісниця, яка складалася із ангелів, прийняла Його, до них долинули слова: “Я перебуватиму з вами повсякчас аж до кінця віку!” У ту хвилину вони почули радісний спів ангельського хору (Христос — надія світу, c. [829-830]).ЗІХ 88.5