29 квітня. Неправедний суддя

“Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені!” (Луки 18:4, 5).ВУС 132.1

У цій притчі Христос показує разючий контраст між неправедним суддею і Богом. Суддя, хоч і не боявся ні Бога, ні людей, почув вдову через її постійні прохання. Хоч серце його залишалося холодним, як лід, вдова виявила наполегливість і домоглася свого. Він захистив її, хоч не відчував до неї ні жалю, ні співчуття й біда її була йому байдужа. “Слухайте, що каже неправедний суддя. То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він оборонить їх негайно!”ВУС 132.2

Суддя поступився проханням вдови просто через егоїзм, щоб позбутися її надокучливості. Як же відрізняється ставлення Бога до молитви! Може здаватися, що наш Небесний Отець не відповідає на молитви та заклики Свого народу негайно, але Він ніколи не відвертається від них у байдужості. У цій притчі й у притчі про людину, яка піднялася серед ночі, щоб задовольнити потребу свого друга, щоб той послужив нужденному мандрівникові, показано, що Бог чує наші молитви. Дуже часто нам здається, що наші молитви залишаються непочутими, тому ми зневіряємося, перестаючи довіряти Богові, тоді як повинні покладатися на обітницю: “Просіть — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам”...ВУС 132.3

Що таке молитва, просто виклад нашого душевного голоду? Ні, виклад наших труднощів, бажань і нашої потреби в Божій допомозі проти нашого противника диявола... Молитися потрібно заради збереження життя, заради збереження будь-якої сили та здібностей, щоб ми могли звершувати служіння на вищому рівні для нашого Творця...ВУС 132.4

Праведний Суддя не відштовхує нікого, хто приходить до Нього в розкаянні. Його Церква, борючись зі спокусою тут, на Землі, приносить Йому більше радості, ніж грандіозне воїнство ангелів, які оточують Його престол. Жодна щира молитва не залишається непоміченою. Серед пісень небесного хору Бог чує крики найнемічнішого з людей. Ви, хто вважає себе найбільш недостойними, розкажіть Йому про свою проблему, бо Його слух відкритий для вашого крику. “Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього?” (Ознаки часу, 15 вересня 1898 р.).ВУС 132.5