22 серпня. Зцілення сліпонародженого

“Ні він не згрішив, мі його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла” (Івана 9:3).ВУС 249.1

“А коли побачив чоловіка, сліпого від народження. Його учні запитали Його, кажучи: ‘Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?’”ВУС 249.2

Це запитання, поставлене учнями Ісусові, свідчить про те, що учні вважали, що будь-яка хвороба та страждання — результат гріха. Це справді так, але Ісус показав, що неправильно думати, ніби кожний великий страждалець — одночасно і великий грішник. Спростовуючи їхні хибні погляди, Він плюнув на землю, зробив грязиво й помазав ним очі сліпонародженого, сказавши при цьому: “Піди вмийся в купальні Силоамі — Силоам у перекладі означає ‘посланий’”. Той пішов і повернувся зрячим. Ісус практичним шляхом відповів учням на їхнє запитання, як Він зазвичай і відповідав на запитання, поставлені з цікавості. Учні не були покликані роздумувати над тим, хто згрішив, а хто ні, але зрозуміти Божу силу, Його милосердя та співчуття в тому, що Він відкрив очі сліпому. Усі мали переконатися, що цілюща сила не в грязиві, яким Ісус помазав очі сліпого, і не в купальні, куди Він послав його омитися, але в Самому Ісусові...ВУС 249.3

Друзі та сусіди зціленого юнака дивилися на нього із сумнівом, оскільки коли його очі прозріли, то обличчя змінилося і просвітліло й на вигляд він став іншою людиною. Вони здивовано запитували один одного: “Чи це не той, що сидів і жебрав?” Інші говорили: “Подібний до нього”. Але той, хто отримав велике благословення, розвіяв їхні сумніви, сказавши: “Це я!”. Потім юнак розповів їм про Ісуса та про те, як Він його зцілив. І вони стали запитувати його: “‘Де він?’ Той каже: ‘Я не знаю’. Ведуть того, що був колись сліпий, до фарисеїв. А того дня, коли Ісус зробив грязиво й відкрив йому очі, була субота... Деякі з фарисеїв говорили: ‘Ця Людина не є від Бога, бо не дотримується суботи’. Інші ж казали: ‘Як може грішна людина робити такі чудеса?’ І виник між ними поділ”...ВУС 249.4

Вони не знали, що цю людину зцілив Той, Хто створив суботу і Хто знав усі причетні до неї зобов'язання (Ознаки часу, 23 жовтня 1893 р.).ВУС 249.5