25 серпня. Насичення п'яти тисяч

“Ви дайте їм їсти” (Матв. 14:16).ВУС 252.1

Учні вважали, що вони віддалилися у відокремлене місце, де їх не знайдуть, однак щойно натовп побачив, що з ними немає Божественного Вчителя, усі стали запитувати: “Де Він?” Деякі з них помітили, у який бік попрямував Христос зі Своїми учнями, і незабаром величезний натовп людей вирушив на пошуки Ісуса. Дорогою до них долучалися нові люди, поки не зібралося не менше п'яти тисяч осіб, не враховуючи жінок і дітей.ВУС 252.2

Ісус зі схилу пагорба спостерігав за наближенням цієї чималої кількості людей, і Його велике серце наповнилося любов'ю та співчуттям. Йому завадили, Його позбавили відпочинку, але Він не відчував роздратування... Залишивши Свій гірський притулок, Він знайшов зручне місце, де міг би задовольнити їхні духовні потреби...ВУС 252.3

Люди слухали слова милосердя, які так вільно лилися з уст Божого Сина. Вони чули ці благодатні слова, такі прості та зрозумілі, вони діяли на їхні душі, ніби бальзам з Ґіллеаду. Зцілення Його Божественною рукою приносило радість і життя тим, хто помирав, полегшення і здоров'я тим, хто страждав від хвороб. Їм здавалося, що цього дня Земля знову стала раєм, і вони цілком забули, скільки часу минуло відтоді, як вони востаннє їли.ВУС 252.4

“А як звечоріло, підійшли до Нього учні та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоб пішли у села купити собі їсти. Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти”. Здивувавшись, вони кажуть Йому: “Чи нам піти купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти? Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П'ять і дві рибини. І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві... Узявши п'ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив і розломив хліби і дав учням Своїм, щоб клали перед ними, і обидві рибини всім розділив. І всі вони поїли й наситилися; а зібрали з того, що залишилося, та з риб — дванадцять повних кошиків”.ВУС 252.5

Той, Хто навчав народ, як знайти мир і щастя, дбав не тільки про їхні духовні, а й про земні потреби (Ознаки часу, 12 серпня 1897 р.).ВУС 252.6