7 листопада. Церква і просування Божої справи

“Виконуй діло благовісника, звершуй своє служіння” (2 Тим. 4:5).ВУС 328.1

Справжні учні Христа підхоплять Його справу та просуватимуть її вперед у Його Ім'я. У словах, у дусі та в діях вони наслідуватимуть тільки Його. Їхній погляд прикутий до Вождя їхнього спасіння. Для них Його воля — закон. Просуваючись уперед, вони дедалі краще й чіткіше бачать Його образ, Його характер і славу. Вони не тримаються за своє “я”, а твердо дотримуються Його слова, яке є дух і життя. “Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!” Пізнаючи Його волю, вони втілюють її в життя. Вони чують і виконують те, чого вчить Ісус.ВУС 328.2

У Церкві є робота для всіх, хто любить Бога й дотримується Його заповідей. Якщо люди сповідують віру в Христа, це ще не означає, що вони християни. Сказані ними слова не обов'язково свідчать про їхнє навернення. Послухайте, що говорить Христос: “Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу?” Якщо повсякденне життя людини не узгоджується з волею та справами Христа, ніхто не може претендувати на звання Божої дитини, спадкоємця Небес. Є законницька релігія, яку сповідували фарисеї, але така релігія не дає світу христоподібного прикладу: вона не виявляє характеру Христа. Ті, у чиїх серцях живе Христос, чинитимуть справи Христа. Таким належать усі обітниці Його Слова. Стаючи єдиними з Христом, вони виконують волю Бога та являють багатства Його благодаті. “Тоді кликати будеш — і Господь відповість, будеш кликати — і Він скаже: Ось Я!” О, яка це дорогоцінна обітниця! “І будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, — тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!”ВУС 328.3

На відміну від нечестивців, звиклих нарікати та скаржитися, Божі слуги заспівають: “Прославляю Тебе цілим серцем своїм... бо високий Господь, — але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!” Тож не будемо плекати й натяку на гордість і зарозумілість, бо вони витіснять Ісуса із серця, а ця порожнеча буде заповнена властивостями, притаманними сатані (Рев'ю енд Геральд, 1 травня 1913 р.).ВУС 328.4