8 листопада. Освічена Церква

“І ти змолоду знаєш Святе Писання, що може тебе зробити мудрим для спасіння через віру в Ісуса Христа” (2 Тим. 3:15).ВУС 329.1

Господь не може використовувати чоловіків і жінок у Своєму служінні, у будь-якій галузі Своєї роботи, якщо вони не сповнені лагідного духу та бажання вчитися. Люди, яких Бог задіє у Своєму служінні, мають бути вірні принципам, вони не повинні ухилятися від прямого шляху обов'язку з якихось корисливих міркувань і водночас не повинні ставати фанатиками й хизуватися із зарозумілості. Якщо серце не пов'язане з Джерелом усієї мудрості, у людини не буде постійного усвідомлення священного характеру цієї праці. Працівники Христа повинні черпати всі свої життєві сили та натхнення в Богові. Вони мають прагнути жити в повній згоді з Його волею та Його шляхами, а не шукати своєї волі та своїх шляхів. Охочим стати живими провідниками світла слід керуватися чимось більш значним, ніж звичкою чи людським судженням. Вони повинні повсякчас жити у свідомому спілкуванні з Богом. Їхнє життя має постійно відповідати принципам істини та праведності. Вони повинні стати співучасниками Божої природи.ВУС 329.2

Слуга Божий має постійно прагнути до розвитку своїх розумових здібностей, і всі сили його розуму повинні бути посвячені прославленню Бога. Нам слід мати глибше уявлення про те, що вимагає Бог від Свого народу...ВУС 329.3

Ми не повинні задовольнятися нестачею Божественної просвіти, яка походить від головного Світла Всесвіту. Здобувши освіту, ми усвідомлюємо необхідність руху вперед і вгору, підвищення стандарту, виховання піднесених прагнень і здійснення найвищих досягнень. Ми постійно черпатимемо з Джерела всієї мудрості й житимемо так, як перед Господнім лицем...ВУС 329.4

Господь довірив вам таланти, і ви несете відповідальність за їх використання та вдосконалення... Ми маємо являти Божу славу. Це і є висока мета нашого буття. Ми повинні вміти цінувати світло, яким Бог осяює життя інших людей. На наше життя й характер впливають фізичні, інтелектуальні та моральні досягнення минулих поколінь. Якщо ми перебуваємо в невіданні, нам нема кого обвинувачувати, окрім самих себе. Якщо ми напружимо всі свої сили й максимально задіємо всі свої здібності тільки для слави Бога, то зможемо виконати для Нього цінну роботу (Ознаки часу, 30 листопада 1888 р.).ВУС 329.5