Приповісті 7

1 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,УПО — Приповісті 7:1

2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,УПО — Приповісті 7:2

3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!УПО — Приповісті 7:3

4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!УПО — Приповісті 7:4

5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.УПО — Приповісті 7:5

6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,УПО — Приповісті 7:6

7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,УПО — Приповісті 7:7

8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,УПО — Приповісті 7:8

9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.УПО — Приповісті 7:9

10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,УПО — Приповісті 7:10

11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:УПО — Приповісті 7:11

12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...УПО — Приповісті 7:12

13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:УПО — Приповісті 7:13

14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!УПО — Приповісті 7:14

15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!УПО — Приповісті 7:15

16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,УПО — Приповісті 7:16

17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...УПО — Приповісті 7:17

18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!УПО — Приповісті 7:18

19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:УПО — Приповісті 7:19

20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...УПО — Приповісті 7:20

21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,УПО — Приповісті 7:21

22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,УПО — Приповісті 7:22

23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...УПО — Приповісті 7:23

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:УПО — Приповісті 7:24

25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,УПО — Приповісті 7:25

26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!УПО — Приповісті 7:26

27 °ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...УПО — Приповісті 7:27