9 липня. Пізні пробудження

“Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, — й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!..” (Екл. 2:11).БМ 217.1

На власному гіркому досвіді Соломон пересвідчився в марноті життя людини, яка шукає найвищого блага в земних речах. Він споруджував вівтарі язичницьким богам, аби переконатися в їхній неспроможності дати спокій душі. Удень і вночі його бентежили похмурі думки. Він втратив радість життя і душевний спокій, а майбутнє здавалося темним і нещасним.БМ 217.2

Однак Господь не залишив його. Докорами та суворими карами Він намагався спонукати царя до усвідомлення гріховності свого життя… Нарешті Господь через пророка послав Соломонові приголомшливу вістку: “…Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові. Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, — з руки сина твого відберу його!”.БМ 217.3

Прокинувшись ніби зі сну від слів винесеного йому та його домові вироку, Соломон, сумління якого заговорило в ньому, побачив своє безумство в правдивому світлі. Відчуваючи жахливі душевні муки, втомлений фізично й духовно, він залишив розбиті земні водоймища, аби ще раз напитися із Джерела життя… Він розумів, що вже не уникнути згубних наслідків гріха, неможливо стерти з пам'яті спогади про все, що вчинив, потураючи своїм бажанням, проте вирішив докладати всіх зусиль, аби врятувати від безумства інших…БМ 217.4

Істинно розкаяний грішник не забуває своїх помилок. Навіть знайшовши душевний мир, він не залишається байдужим до вчинених ним гріхів. Він думатиме про тих, хто вчинив гріх через його поведінку, і намагатиметься навернути їх на дорогу правди. Чим яскравіше світло, що осяяло його, тим сильнішим буде його бажання навернути інших на правильний шлях (Пророки і царі, c. [76-78]).БМ 217.5