14 липня. “І ввесь Ізраїль із ним”

“І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він сильний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Закона” (2 Хронік 12:1; див. також 2 Хронік 12).БМ 222.1

Марнотратність, якою відзначалося царювання Соломона в роки відступництва, призвела до того, що народ був обкладений високими податками, і також вони мусили важко працювати на службі в царя… Якби Ровоам і його недосвідчені радники знали Божественну волю щодо Ізраїлю, вони прислухалися б до прохання народу, котрий очікував рішучих реформ у системі управління. Але коли під час зустрічі в Сихемі їм випала слушна нагода, вони не скористалися нею, через що назавжди втратили авторитет у більшості народу…БМ 222.2

Натомість богонатхненне перо записало сумну історію про наступника Соломона, котрий так і не став зразком вірності Єгові. За своєю вдачею Ровоам був самовпевненим, свавільним, упертим і схильним до ідолопоклонства, але якби він повністю довірився Богові, то міг би розвинути в собі вольовий характер, непохитну віру й послух Божественним вимогам. Проте з плином часу цар почав покладатися на свою владу, становище та споруджені ним фортеці. Поступово почали даватися взнаки успадковані ним вади, поки цар повністю не став на бік ідолопоклонства…БМ 222.3

Якими ж сумними є слова: “І ввесь Ізраїль із ним”. Народ, якого Бог вибрав бути світлом для навколишніх народів, відвернувся від Джерела своєї сили, щоб уподібнитися до тих, серед котрих проживав. Як було із Соломоном, так трапилося і з Ровоамом — їхній негативний приклад вплинув на багатьох.БМ 222.4

І сьогодні вплив людини, котра чинить зло, більшою чи меншою мірою поширюється на інших. Жодна людина не живе тільки для себе. Ніхто не загине сам по собі у своєму беззаконні. Життя кожної людини є або світлом, що осяває та підбадьорює інших, або згубною темрявою, що несе відчай і загибель. Своїм прикладом ми або провадимо ближніх дорогою щастя і безсмертя, або ж штовхаємо їх до страждань і вічної смерті. Зміцнюючи в людях бажання грішити або спонукаючи їх до цього своїми вчинками, ми стаємо співучасниками їхніх гріхів (Пророки і царі, c. [88-94]).БМ 223.1