5 жовтня. Господь приймає митників

“Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання — більше від цілопалень” (Осії 6:6; див. також Матв. 9:9-13).БМ 314.2

Покликання Матвія в число учнів Христа викликало велике обурення. Обрання митника одним зі своїх безпосередніх помічників було для будь-якого тодішнього релігійного наставника порушенням усіх релігійних, громадських і національних звичаїв (Христос — надія світу, c. [273]).БМ 314.3

Своєю покірністю, наповненою подякою, Матвій хотів виявити вдячність за надану йому честь, а тому, покликавши своїх партнерів з бізнесу, співучасників у задоволеннях і гріхах, він влаштував для Спасителя великий бенкет. Якщо Ісус покликав його, такого грішного й негідного, то Він неодмінно прийме його колишніх товаришів, які, на думку Матвія, були більш гідними, ніж він сам. Матвій бажав, щоб вони стали співучасниками милості та благодаті Христа. Він хотів, щоб вони пізнали, що Христос… не зневажає і не ненавидить митників і грішників. Він бажав, щоб вони пізнали Христа як благословенного Спасителя…БМ 314.4

Ісус ніколи не відкидав запрошення на такий бенкет. Перед Ним завжди стояла мета: сіяти насіння істини в серцях Своїх слухачів, щоб у привітній розмові привернути серця до Себе. У кожному Своєму вчинку Христос мав мету, а урок, викладений Ним у цьому випадку, був своєчасним і доцільним. За допомогою цього вчинку Він проголосив, що допускає до себе навіть митників і грішників (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1120]. Коментар Е. Уайт).БМ 314.5

Фарисеї бачили, що Христос сидить і їсть з митниками та грішниками… Ці самовдоволені мужі, які не відчували потреби в допомозі, не могли оцінити діяльність Христа. Зайнята ними позиція не давала їм можливості отримати спасіння, яке Він прийшов подарувати. Вони не побажали йти до Нього, щоб мати життя. Нещасні митники та грішники відчували свою потребу в допомозі, тому прийняли настанови і підтримку, яку, як вони знали, Христос міг їм дати (Ознаки часу, 23 червня 1898 р.).БМ 315.1

Для самого Матвія поведінка Ісуса на цій гостині була постійним прикладом. Зневажений усіма, митник став одним з найбільш посвячених євангелістів. Виконуючи своє служіння, він ішов слідами свого Господа (Христос — надія світу, c. [275]).БМ 315.2