29 жовтня. Зміна серця Симона

“Тому нема оправдання тобі, будь-яка людино, що осуджуєш, бо в чому осуджуєш іншого, в тому сама себе, адже робиш те саме, що осуджуєш” (Римл. 2:1; див. також Луки 7:36-50).БМ 340.2

Симон, господар бенкету, також поділяв незадоволення Юди стосовно дару Марії. Він був здивований поведінкою Ісуса, вона вразила його фарисейську гордість. Він знав, що чимало його гостей дивилося на Христа з недовір'ям і незадоволенням. Симон подумав: “Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, що торкається до Нього, — що вона грішниця!”БМ 340.3

Зціливши Симона від прокази, Христос урятував його від вірної смерті. Тепер же Симон сумнівався, чи був Спаситель пророком… Христос нічого не знає про цю жінку, котра так вільно поводиться з Ним, думав Симон, бо інакше Він не дозволив би їй торкатися до Себе…БМ 340.4

Подібно до того, як Натан учинив з Давидом, так і Христос гірку правду зодягнув у слова притчі. Він дав можливість господареві учти винести вирок самому собі. Симон сам підштовхнув цю жінку до гріха, а тепер зневажав її. Він дуже скривдив її… Але Симон вважав себе більш праведним за Марію, а Ісус бажав відкрити йому, наскільки великою була його вина. Христос хотів показати: гріх Симона був настільки більшим за гріх цієї жінки, наскільки борг у п'ятсот динарів перевищує борг у п'ятдесят…БМ 340.5

Холодність і зневага Симона показали, як мало цінує він милість Спасителя. Він вважав, що, запросивши Ісуса до свого дому, виявляє Йому честь. Тепер же він побачив себе таким, яким був насправді… Його віра була лише фарисейським покривалом… Якщо Марія була прощеною грішницею, то він — непрощеним грішником. Суворий закон праведності, за яким Симон судив Марію, засудив його самого.БМ 341.1

Симона зворушила доброта Ісуса, Котрий не осудив його відкрито перед усіма гостями. З ним не вчинили так, як він хотів, аби повелися з Марією… Суворе викриття зробило б Симона запеклим, і він не покаявся б, тоді як терпеливі зауваження Ісуса переконали його у власній помилці. Симон зрозумів свій великий борг перед Господом. Його гордість упокорилася, і він покаявся. Гордий фарисей став покірним самовідданим учнем (Христос — надія світу, c. [566-568]).БМ 341.2