“І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест” (Луки 23:26; див. також Матв. 27:26-33).БМ 359.3

Щойно Ісус вийшов з двору Пилата, як на Його побиті, закривавлені плечі поклали приготований для Варавви хрест. Він проніс цю ношу лише кілька метрів, після чого від втрати крові, надмірної втоми й болю впав на землю, знепритомнівши. Як тільки йому стало краще, на Його плечі знову звалили хрест і змусили йти вперед. Хитаючись, Він пройшов кілька кроків, несучи важкий хрест, але потім впав на землю, наче мертвий. Священики і правителі не відчували жодного співчуття до страждаючої жертви, але бачили, що Він не може нести знаряддя тортур. Перед ними стояло завдання знайти того, хто упокорився б і поніс хрест до місця страти (Недатовані рукописи, c. [127]; [Рукопис 41, 1887]).БМ 359.4

Натовп, який супроводжував Спасителя на Голгофу, глузував над Ним і ганьбив Його, оскільки Він не міг нести дерев'яний хрест. Усі бачили слабкі, невпевнені кроки Христа, але співчуття не з'явилося в серцях тих, хто з кожним кроком усе більше ображав і мучив Божого Сина.БМ 360.1

Чужинець, Симон із Киринеї, який прийшов у місто здалеку, чув глузування і лихослів'я натовпу; до нього доносилися зневажливі вигуки: “Дорогу Царю юдейському!”. Вражений цією сценою, він зупинився. У той час як Симон висловлював співчуття на словах і поведінкою, його помітили і змусили взяти хрест, який був занадто важкий для Христа… Несучи дерев'яний хрест на Голгофу, Симон добровільно взяв хрест Ісуса, щоб завжди охоче нести цю ношу. Його вимушена допомога, яку він надав Христу, несучи його хрест на Голгофу, із сумом і жахом споглядаючи те, що відбувається, — усе це стало засобом, який привернув його серце до Ісуса. Кожне слово, що злетіло з вуст Христа, закарбувалося в його душі… І серце Симона повірило (Рукопис 103, 1897 р.).БМ 360.2

14 листопада. Пилат

16 листопада. “Згадай мене”