16 листопада. “Згадай мене”

“І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Своє!” (Луки 23:42; див. також Луки 23:13-44).БМ 360.3

Страждаючи на хресті, Ісус мав одну втіху. Це була молитва розбійника, який розкаявся… Він не був запеклим злочинцем. Погане товариство звело його з доброго шляху… Він бачив Ісуса, слухав і сприймав Його вчення, але під впливом священиків і старійшин відвернувся його від Нього. Намагаючись заглушити голос сумління, він усе більше занурювався у прірву гріха, аж поки його не схопили і не засудили як злочинця до розп'яття.БМ 360.4

У судовому залі та дорогою до Голгофи він був поряд з Ісусом. Розбійник чув, як Пилат сказав: “Я не бачу в Ньому жодної провини” (Івана 19:4). Він бачив, з якою гідністю Ісус поводив Себе, чув, як Він просив прощення для Своїх мучителів… І в душі цього злочинця знову з'явилося переконання в тому, що це — Христос. Звертаючись до друга, він сказав: “Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?” Помираючи, злочинці вже не боялися людей. Але один з них повірив, що треба боятися Бога. Майбутнє змушувало його тремтіти від страху; його життя, зіпсоване гріхом, наближалося до свого кінця…БМ 360.5

Коли цього розбійника засудили за злочин, він утратив усяку надію і впав у розпач. Але зараз у ньому прокинулося дивне тепле почуття. Він пригадав усе, що чув про Ісуса… Дух Святий осяяв свідомість цього розбійника, і поступово в його уяві постав ланцюг переконливих доказів. У пораненому, осміяному, розіп'ятому Ісусі він побачив Агнця Божого, Котрий узяв на Себе гріх світу. Безпорадна, вмираюча душа, у якій крізь відчай пробивався промінь надії, звернувся до вмираючого Спасителя із благанням: “Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Своє!”.БМ 361.1

Відповідь прийшла негайно. Розбійник почув м'який, ніжний, сповнений любові, співчуття й сили голос: “Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!”… Як тільки розбійник покаявся і визнав Бога, у його серці запанував повний мир (Христос — надія світу, c. [749-751]).БМ 361.2