Степан, старший із семи дияконів, був мужем великої побожності й сильної віри… Степан був активним у справі Христа, сміливо говорив про свою віру. Учені рабини й законники вступили з ним у публічний диспут, сподіваючись на легку перемогу. “Але не могли протистояти мудрості й Духові, Яким він говорив”…БМ 366.2

Коли священики та правителі побачили, якою силою супроводжується проповідь Степана, то сповнилися злоби та ненависті… Вони схопили Степана і привели його в синедріон на суд…БМ 366.3

Серед них був присутній Савло Тарсянин, якому належала роль головного обвинувача Степана. Аби переконати людей у тому, що він проповідує фальшиве небезпечне вчення, він використав усю свою красномовність і логіку рабинів, однак в особі Степана зустрівся з людиною, котра прекрасно розуміла Божий план щодо проповіді Євангелія всім народам…БМ 366.4

На жорстоких обличчях обвинувачів в'язень прочитав свою долю, проте не засумнівався. Він не мав страху перед смертю. Його не жахали ані розлючені священики, ані збуджена юрба. Сцена, що розгорталася перед ним, зникла з його поля зору. Небесні брами відчинилися перед Степаном, і він побачив славу Божих осель і Христа, Який, здавалося, щойно підвівся зі Свого престолу, аби підтримати Свого слугу (Дії апостолів, c. [97-101]).БМ 366.5

Вісники Божі в усі часи зазнавали наруги й переслідувань, але завдяки їхнім стражданням поширювалося пізнання про Бога… Коли благородний, красномовний Степан… був побитий камінням, це не перешкодило справі Євангелія. Небесна слава, що осяяла його обличчя, Божественне співчуття, висловлене в його передсмертній молитві, були гострими стрілами прозріння для фанатика із синедріону, присутнього там, і Савл, гонитель-фарисей, став “вибраною посудиною”, щоб сповіщати про Ім'я Христа перед народами, царями і синами Ізраїлю (Небесні принципи щасливого життя, c. [33, 34]).БМ 366.6

20 листопада. Неправильне ставлення до обітниць Богові

22 листопада. Тільки для однієї людини