Мати Марка прийняла християнство, і її дім у Єрусалимі став притулком для учнів… Марк запропонував Павлові й Варнаві супроводжувати їх у місіонерській подорожі. Усім серцем він відчував Божу милість і бажав цілковито присвятити себе євангельському служінню…БМ 385.3

Дорога була втомливою; їм доводилося долати труднощі й нестатки, на кожному кроці їх підстерігала небезпека… Але Павло і Варнава навчилися покладатися на рятівну Божу силу, їхні серця палали любов'ю до душ, які гинули. Як вірні пастирі в пошуках загубленої вівці, вони не думали про власний спокій і зручності. Забуваючи про себе, вони не боялися втоми, голоду й холоду. У них була єдина мета — спасіння тих, хто далеко відійшов від отари…БМ 385.4

Саме тут Марк, охоплений страхом і розчаруваннями, похитнувся на деякий час у своєму рішенні цілковито присвятити себе справі Божій. Не звиклий до труднощів, він занепав духом через небезпеки й нестатки, що зустрічалися на їхньому шляху… Йому ще потрібно було навчитися мужньо дивитися в обличчя небезпеці, гонінню та злидням. У міру того як апостоли рухалися вперед, очікуючи ще більших труднощів, Марк злякався і, втративши мужність, відмовився йти далі та повернувся до Єрусалима.БМ 385.5

Це дезертирство призвело до того, що Павло деякий час відгукувався про Марка несхвально і навіть суворо. Варнава ж, навпаки, був схильний виправдовувати його недосвідченістю. Він непокоївся, аби Марк взагалі не залишив служіння, бо зауважував у ньому якості, які могли зробити його корисним працівником для Христа. У наступні роки його турбота про Марка була щедро винагороджена: молодий чоловік повністю віддавав себе Господу та справі проповіді Євангелія на важких полях. З Божим благословенням він став цінним працівником. Згодом Павло помирився з Марком і зробив його своїм співпрацівником (Дії апостолів, c. [166-170]).БМ 386.1

7 грудня. “Проповідуй Слово”

9 грудня. Марко і Димас