21 грудня. Останній із дванадцятьох

“Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами” (Матв. 5:11, 12).БМ 398.5

Іван дожив до глибокої старості. Він став свідком зруйнування Єрусалима та величного храму. Він був останній живий серед учнів, тісно пов'язаних зі Спасителем, його свідчення мало велику вагу в утвердженні істини про те, що Ісус — Месія, Спаситель світу…БМ 398.6

Юдейські правителі сповнилися лютою ненавистю до Івана через його непохитну вірність справі Христа. Вони заявили, що їхні заходи проти християн будуть даремними, доки народ чутиме свідчення Івана. Аби чудеса та вчення Ісуса відійшли в забуття, голос сміливого свідка мав замовкнути.БМ 399.1

Тому Івана викликали до Рима, щоб судити за його віру. Тут, перед представниками влади, учення апостола було подане у фальшивому світлі. Лжесвідки звинувачували його в поширенні бунтівних єресей… Іван захищав себе ясно й переконливо… Але чим переконливіше звучало його свідчення, тим сильніше розпалювалася ненависть його ворогів. Імператор Доміціан сповнився люті. Він не міг ані спростувати докази вірного захисника Христа, ані протистояти силі, з якою він сповіщав істину. Однак він вирішив примусити його замовкнути.БМ 399.2

Івана вкинули в котел з киплячою оливою, але Господь зберіг життя Свого вірного слуги, як зберіг колись трьох єврейських юнаків у вогненній печі. Коли було проголошено: “Так загинуть усі, хто вірить в того ошуканця Ісуса Христа з Назарета”, — Іван відповів: “Мій Господь терпляче зносив усе, що тільки могли вигадати сатана та його ангели, аби принизити й мучити Його. Він віддав Своє життя задля спасіння світу. Мені виявлена честь страждати за Нього. Я — слабка, грішна людина. Христос — святий, невинний і непорочний. Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його”. Ці слова справили належне враження, й Івана витягли з котла ті самі люди, що вкинули його туди (Дії апостолів, c. [569, 570]).БМ 399.3