Чимало є таких, котрі, дивлячись на ізраїльтян, дивуються їхньому невір'ю і наріканням, вважаючи, що вони особисто не виявили б такої невдячності. Та коли їхня віра піддається навіть незначному випробуванню, вони виявляють не більше довір'я і терпіння, аніж стародавній Ізраїль (Патріархи і пророки, c. [293]).БМ 102.3

Господь обіцяв бути їхнім Богом, прийняти їх як Свій народ та запровадити до великого й доброго краю, але вони були готові занепадати духом від кожної перешкоди, що зустрічалася на шляху в той край… Люди забули про гірке рабство в Єгипті, не пам'ятали милосердя і Божої сили, явленої у звільненні їх з неволі, забули, як їхні діти були помилувані, коли ангел-губитель убивав усіх первородних у Єгипті. Вони забули про величний вияв Божої сили біля Червоного моря, забули, що в той час як вони безпечно прямували дорогою, відкритою для них, вороже військо, кинувшись у погоню, було потоплене морськими водами. Ізраїльтяни лише зосереджували свою увагу на сьогочасних незручностях і випробуваннях, замість того щоб сказати: Бог учинив велике для нас; хоч ми були рабами, Він робить нас великим народом, — вони нарікали на тяжку дорогу, прагнучи, аби втомлива мандрівка якомога швидше закінчилася.БМ 102.4

Історія життя ізраїльського народу в пустелі стала своєрідним літописом, щоб духовний Божий Ізраїль, який житиме аж до кінця часу, міг скористатися нею для свого добра. Це оповідь про те, що Бог учинив мандрівникам пустелі під час їхніх блукань, коли вони зазнавали голоду, спраги та втоми; про дивний вияв Божої сили задля полегшення їхніх страждань; це застереження для Його народу в усі віки. Різноманітні досвіди євреїв були школою, у якій вони готувалися до обітованого Ханаану. Бог бажає, щоб Його народ, котрий живе в наш час, старанно, з покірним серцем вчився на випробуваннях, через які пройшов стародавній Ізраїль, робив правильні висновки і готувався увійти до небесного Ханаану (там само, c. [292, 293]).БМ 102.5

28 березня. Пісня Мойсея й Агнця

30 березня. Руки до неба