Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents
Боротьба і мужність - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    12 квітня. Повстання в таборі

    “Особливо ж тих, що ходять слідом за нечистим тілесним пожаданням і зневажають владу. Вони, зухвалі свавільці, не бояться зневажати славу” (2 Петра 2:10; див. також Чис. 16).БМ 118.3

    Навряд чи існує для Бога більша образа, ніж та, коли люди з презирством відкидають знаряддя, які Він пропонує для їхнього спасіння…БМ 118.4

    Повстання Корея в мініатюрі виявило дію того духа, який призвів до повстання сатани на Небесах. Гордість і честолюбство спонукали Люцифера оскаржувати Боже правління, домагатися усунення правління, запровадженого на Небесах. Від часу свого падіння він поставив собі за мету навіювати людям дух заздрості та незадоволення, честолюбні прагнення високих посад і почестей. Саме так він працював над умами Корея, Датана й Авірона, викликаючи в них бажання самозвеличення, породжуючи заздрість, недовір'я й непокору. Зусилля сатани призвели до того, що вони знехтували Богом як своїм Вождем, відкидаючи мужів, призначених Ним. Наріканнями на Мойсея та Аарона вони зневажали Бога, однак залишалися настільки засліпленими, що вірили у власну праведність, а до мужів, які справедливо докоряли їм за гріхи, поставилися як до прибічників сатани.БМ 118.5

    А хіба сьогодні не існує такого зла, яке призвело Корея до загибелі? Гордощі та честолюбство дуже поширилися, і якщо їх плекати, вони незабаром відчинять двері для заздрості та боротьби за першість; душа поволі відвертається від Бога і несвідомо виявляється втягнутою до лав сатани… Намагаючись підірвати довіру народу до вибраних Богом мужів, такі люди можуть навіть щиро вірити в те, що роблять добру справу і правдиво служать Богові…БМ 119.1

    Через потурання гріху люди відкривають сатані доступ до свого розуму, переходячи у своєму нечесті від однієї стадії до іншої. У міру відкидання світла розум затьмарюється, а серце робиться жорстоким, так що буває вже легше зробити наступний гріховний крок і відкинути світло, яке ще жевріє, аж доки звичка грішити не укоріниться остаточно. Гріх для таких людей перестає бути гріхом (Патріархи і пророки, c. [402-404]).БМ 119.2

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents