15 квітня. Від смерті до слави

“І благав я того часу Господа, говорячи… ‘Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край, що по тім боці Йордану, ту гарну гірську землю та Ливан!’ Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: ‘Досить тобі, — не говори більше до Мене в цій справі!’” (П. Зак. 3:23-26; див. також П. Зак. 3:23-28, 34).БМ 121.3

Ніколи ще справедливість і любов Божа, відкриті в жертві Христа, не були так вражаюче виявлені, як у Його ставленні до Мойсея. Бог не дозволив Мойсееві увійти до Ханаану, цим подаючи людям урок, який не слід забувати: Він вимагає цілковитого послуху, і людям слід остерігатися, аби не приписувати собі славу, яка належить лише Творцеві. Бог не міг виконати прохання Мойсея, котрий бажав увійти до спадку Ізраїлю, однак не забув і не залишив Свого слугу. Небесний Отець розумів страждання, яких зазнав Мойсей; Ним відзначений кожний учинок його вірного служіння впродовж довгих років боротьби і випробувань. На вершині Пісгі Бог покликав Мойсея до спадщини, незрівнянно прекраснішої, ніж земний Ханаан.БМ 121.4

На горі Преображення Мойсей з'явився разом з Іллею, який був живим узятий на Небеса. Отець послав їх до Свого Сина як носіїв світла та слави. Таким чином, те, про що просив у молитві Мойсей багато століть тому, нарешті здійснилося. Він стояв на прекрасній горі серед спадку свого народу…БМ 122.1

Мойсей був прообразом Христа… Бог вважав за потрібне виховати Мойсея в школі страждань і бідності, перш ніж він буде готовий провадити Ізраїль до земного Ханаану. У Божого Ізраїлю, що прямує до Небесного Ханаану, Вождем є Той, Котрий не має потреби в людській підготовці, за допомогою якої він був би готовий до виконання Божественної місії. Він досяг досконалості “через страждання… Бо в чому Сам постраждав, будучи випробуваним, Він може допомогти і тим, що переносять випробування” (Євр. 2:10, 18). Хоч наш Викупитель не виявив людської слабкості та недосконалості, однак Він помер, аби дати нам право увійти до Обітованого краю. “Мойсей був вірний у всьому його домі, як слуга… А Христос — як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо аж до кінця непохитно збережемо відвагу та похвалу надії” (Євр. 3:5, 6) (Патріархи і пророки, c. [479, 480]).БМ 122.2