27 квітня. “Дай мені цей гористий край”

“Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене… А тепер дай же мені цей гористий край” (І. Нав. 14:11, 12; див. також І. Нав. 14).БМ 134.4

Перед тим як розпочався розподіл землі, Калев разом із главами свого покоління подав особливе прохання. Окрім Ісуса Навина, Калев був тепер одним з найстаріших мужів у Ізраїлі. Калев та Ісус Навин — єдині з розвідників, котрі принесли добру вістку про Обітований край, заохочуючи народ піти й заволодіти ним в Ім'я Господа. Тепер Калев нагадав Ісусові про дану йому тоді обіцянку як винагороду за вірність. “Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм”. На цій підставі Калев подав прохання, щоб Хеврон був даний йому у володіння… Його прохання було негайно виконане. Не було більш надійного мужа, котрому можна було б довірити завоювання цієї гігантської фортеці…БМ 134.5

Віра Калева залишилася такою самою, як і тоді, коли його свідчення було прямою протилежністю неправдивому звітові інших розвідників. Він вірив Божій обітниці про те, що Бог дасть Ханаан Своєму народові у володіння, а тому повністю покладався на Господа. Він переніс зі своїм народом труднощі блукання пустелею, розділяючи таким чином з винуватими всі розчарування й тягарі; однак не скаржився, а звеличував Божу милість, яка зберегла йому життя в пустелі, тоді як його брати там померли… Старий відважний воїн бажав залишити своєму народові приклад, який прославив би Бога і надихав усі покоління до повного підкорення краю, який їхні батьки вважали недосяжним. Халев вірив у спадщину, про яку мріяв 40 років; вірячи, що Бог з ним, “вигнав звідти трьох синів Єнакових”…БМ 135.1

Боязливі та непокірні повмирали в пустелі, але вірні розвідники споживали виноград Ешколу. Кожний отримав за своєю вірою. Слабкодухі побачили, що їхні побоювання справдилися. Незважаючи на Божу обітницю, вони заявили, що успадкування Ханаану — неможливе, тому й не заволоділи ним. Але ті, котрі, покладаючись на Бога, думали не про труднощі, з якими доведеться зустрітися, а про силу свого Всемогутнього Провідника, увійшли до чудового краю (Патріархи і пророки, c. [511-513]).БМ 135.2