Наш захист — Святе Письмо

“До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає в них зорі ранньої!” (Ісаї 8:20). Пророк указує Божому народові на Священне Писання як на надійний захист від впливу фальшивого вчення й оманливої сили духів темряви. Сатана використовує будь-яку хитрість, щоб перешкодити людям знайомитися з Біблією, бо її ясні твердження викривають його обман. Під час кожного духовного відродження князь темряви посилює свою діяльність. Сьогодні він зосереджує всі свої зусилля для заключної битви із Христом та Його послідовниками. Незабаром перед нами постане останній великий обман. Антихрист творитиме чудеса перед нашими очима. Підробка істини буде настільки правдоподібною, що тільки за допомогою Святого Письма можна буде відрізнити істину від омани. Його свідченнями треба перевіряти кожне твердження і кожне чудо.ВЯЖ 438.1

Усі, хто намагається дотримуватися Божих Заповідей, зустрінуть опір і насмішки. Вони зможуть встояти тільки з Божою допомогою. Аби витримати майбутнє випробування, діти Божі повинні розуміти Його волю, відкриту в Його Слові. Вони зможуть ушанувати Господа належним чином лише тоді, коли матимуть правильне уявлення про Його характер, принципи правління і плани та діятимуть згідно з ними. Тільки ті, хто зміцнив свій розум біблійними істинами, зможуть встояти в останній боротьбі. Кожна людина стане перед випробуванням: “Кому коритися — Богові чи людям?”. Вирішальна година наближається. Чи твердо ми стоїмо на скелі незмінного Божого Слова? Чи готові рішуче відстоювати Божі Заповіді та віру Ісуса?ВЯЖ 438.2

Перед розп'яттям Спаситель пояснював Своїм учням, що Він буде відданий на смерть і воскресне; присутні там Божі ангели намагалися закарбувати Його слова у свідомості й серцях апостолів. Однак учні прагнули звільнення від римського ярма і не могли допустити думки, що Той, у Кому зосереджені всі їхні надії, помре такою ганебною смертю. Слова, котрі вони мали зберігати, зникли з їхньої пам'яті. Коли настав час випробування, вони виявилися неготовими. Смерть Ісуса повністю зруйнувала їхні сподівання, ніби Він ніколи не застерігав їх від цього. Так і в біблійних пророцтвах: майбутнє відкривається перед нами так само ясно, як і перед учнями Ісуса в Його словах. Події, пов'язані із закінченням часу благодаті та приготуванням до часу випробування, викладені зрозуміло. Проте більшість людей має таке мізерне уявлення про ці важливі істини, ніби вони ніколи не були відкриті їм. Сатана пильнує, щоб нейтралізувати будь-який вплив, котрий міг би направити людей на шлях спасіння, тоді час скорботи застане їх непідготовленими.ВЯЖ 438.3

Коли Бог посилає людям такі важливі застереження, до того ж через посередництво святих ангелів, що летять серед неба, Він вимагає, аби всяка здатна мислити душа звернула увагу на цю вістку. Страшні суди чекають тих, хто вклоняється звірині та її образу (Об'явл. 14:9-11); тому ревно досліджуйте пророцтва, аби довідатися, що таке знамено звіра та як уникнути його прийняття. Але більшість людей відвертається, щоб не слухати істину, і прислухається до людських байок. Роздумуючи про останні дні, апостол Павло писав: “Настане-бо час, коли здорової науки не будуть триматись…” (2 Тим. 4:3). Цей час уже прийшов. Люди не бажають слухати біблійні істини, бо вони не узгоджуються з бажаннями гріховного серця, що полюбляє світ; сатана посилає їм таку оману, яка їм подобається.ВЯЖ 439.1

Проте Бог має на Землі народ, котрий керується Біблією, і тільки Біблією, як мірилом усіх вчень та основою всіх реформ. Ані думки вчених, ані висновки науки, ані символи віри чи постанови церковних соборів, такі ж численні й суперечливі, як і церкви, що стоять за ними, ані голос більшості, — ніщо не можна вважати доказом або запереченням якогось положення християнської віри. Перш ніж прийняти будь-яке вчення чи постанову, ми повинні вимагати ясних доказів зі Слова Божого: “Так говорить Господь!”ВЯЖ 439.2

Сатана безперервно намагається привертати нашу увагу до людини, а не до Бога. Він спонукає народ покладатися на єпископів, пасторів і професорів богослов'я як на своїх наставників, тому люди не досліджують самостійно Святе Письмо і не мають уявлення про свої обов'язки. Заволодівши умами цих керівників, сатана через них може впливати на народ так, як йому заманеться. Коли Христос прийшов на Землю, аби проповідувати слова життя, простий народ охоче слухав Його, і багато людей, навіть зі священиків, увірувало в Нього. Але первосвященики і вожді Ізраїлю рішуче засудили й відкинули Його вчення. Хоч усі їхні спроби звинуватити Ісуса виявилися марними, хоч вони не могли не відчувати на собі впливу Божественної сили й мудрості, якими супроводжувалися Його слова, однак, замкнувшись у своїй упередженості, відкинули найпереконливіші докази Його месіанства, бо інакше мали б стати Його учнями. Противниками Ісуса були мужі, котрих народ з дитинства навчений був поважати і перед авторитетом котрих мав схилятися. “Чому ж, — запитували вони, — наші старійшини і вчені книжники не вірять в Ісуса? Хіба ці благочестиві мужі не прийняли б Його, якби Він був Месією?” Вплив цих учителів призвів до того, що юдейський народ відкинув свого Спасителя.ВЯЖ 440.1

Дух, який керував учинками тогочасних священиків і старійшин, виявляється й сьогодні серед багатьох, хто “має вигляд благочестя”. Вони відмовляються досліджувати свідчення Писання про особливі істини для нашого часу. Зважаючи на численність своїх прихильників, їхнє багатство та вплив у суспільстві, вони зневажливо ставляться до захисників істини — нечисленних, бідних, маловідомих людей, бо вони визнають віру, яка відрізняється від віри всього світу.ВЯЖ 440.2

Христос передбачив, що незаконне привласнення влади книжниками і фарисеями не припиниться з розпорошенням юдеїв. Пророчим зором Він бачив звеличення людської влади, яка пануватиме над сумлінням людей, що в усі часи було страшним прокляттям для Церкви. Його суворі докори книжникам та фарисеям, як і застереження для народу не йти за цими сліпими провідниками, записані у Святому Письмі як застереження для всіх прийдешніх поколінь.ВЯЖ 441.1

Римо-католицька церква визнає право тлумачення Священного Писання тільки за духовенством. Слово Боже приховане від простих людей, і це пояснюють тим, що лише духовні отці достатньо обізнані, аби тлумачити його. Хоч Реформація дала Святе Письмо, однак той самий принцип, на який посилався Рим, перешкоджає багатьом навіть у протестантських церквах самостійно досліджувати Біблію. Вони навчені сприймати вчення Біблії так, як його викладає церква, тому тисячі людей не наважуються прийняти істини, які суперечать постановам церкви, хоч вони ясно і зрозуміло викладені на сторінках Святого Письма.ВЯЖ 441.2

Хоч Біблія містить багато застережень проти оманливих учень, однак чимало людей довіряє свої душі духовенству. У наш час тисячі віруючих на захист деяких пунктів свого віровчення не можуть навести жодних доказів духовних наставників. Вони не звертають уваги на вчення Спасителя та водночас із беззастережним довір'ям приймають слова служителів церкви. Та хіба служителі не можуть помилятися? Як ми можемо ввіряти наші душі їхньому керівництву, якщо на підставі Слова Божого не переконалися, що вони є носіями світла? Відсутність моральної відваги, необхідної для залишення протореного світом шляху, змушує багатьох іти слідами вчених мужів. Не бажаючи самостійно досліджувати істину, ці люди опиняються в кайданах хибних вчень, утративши будь-яку надію. Вони бачать, що істина для теперішнього часу виразно відкрита в Біблії, відчувають силу Святого Духа, Котрий супроводжує її проголошення, однак дозволяють, аби опір духовенства позбавляв їх світла. Хоч розум і сумління переконують цих людей в істині, проте засліплені душі не насмілюються думати інакше, ніж їх церковний служитель. Власне переконання, інтереси вічності приносять у жертву невір'ю, гордощам й упередженості інших людей.ВЯЖ 441.3

Сатана діє багатьма способами і за допомогою людського впливу втримує своїх полонених. Багатьох людей він здобуває тим, що зв'язує їх ніжними узами любові з ворогами хреста Христового. Якими б не були ці зв'язки — батьківськими чи синівськими, подружніми чи приятельськими, — результат один і той самий. Противники істини використовують свою силу, щоб панувати над сумлінням, а душі, які опинилися під їхньою владою, не мають достатньо сміливості чи незалежності, щоб чинити згідно зі своїми власними переконаннями й обов'язками.ВЯЖ 442.1

Істина і слава Божа нероздільні. Неможливо прославляти Бога, маючи в руках Біблію і водночас дотримуючись хибних поглядів. Багато хто твердить, що не має значення, у що вірить людина, головне — правильно жити. Але ж саме віра формує наше життя. Якщо нам послана істина, а ми нехтуємо можливістю досліджувати її, то фактично відкидаємо її, обираючи темряву замість світла.ВЯЖ 442.2

“Буває, дорога людині здається простою, а кінець її — стежка до смерти” (Прип. 16:25). Незнанням не можна вибачити оману, якщо була можливість пізнати Божу волю. Мандрівник стоїть на роздоріжжі, і дороговказ допомагає йому довідатися, куди провадить кожний шлях. Якщо він не зверне уваги на дороговказ і сам обере собі дорогу, яка здається йому правильною, то, незважаючи на всю його щирість, він ризикує опинитися на хибній дорозі. Бог дав нам Своє Слово, щоб ми познайомилися з Його вченням і самі довідалися, чого Він вимагає від нас. Коли законник підійшов до Ісуса, запитуючи: “…що робити мені, щоб вічне життя осягнути?”, Спаситель, указуючи йому на Писання, сказав: “Що в Законі написано, як ти читаєш?” (Луки 10:25, 26). Незнання не може бути виправданням ані для молодого, ані для старого та не звільнить їх від покарання, якого заслуговує порушник Закону Божого, оскільки в їхніх руках є незаперечне свідчення цього Закону, Божих принципів і вимог. Недостатньо мати тільки добрі наміри й робити те, що вважаєш правильним, або те, що проголошує правильним проповідник. На карту поставлене спасіння душі, тому кожен має самостійно досліджувати Писання. Якими б сильними не були його переконання, яким би впевненим він не був у тому, що його духовний наставник знає істину, — це не може і не повинно бути основою його віри. Йому дана карта, на якій позначена кожна віха на шляху до Небес, тому немає жодної необхідності йти навмання.ВЯЖ 442.3

Найперший і найголовніший обов'язок кожної мислячої людини — дізнатися зі Святого Письма, що є істина, а пізнавши її, ходити в її світлі, заохочуючи й інших до цього. Щодня старанно досліджуйте Біблію, зважуючи кожну думку та порівнюючи текст із текстом. З Божественною допомогою ми повинні формувати власні погляди, бо кожний відповідатиме перед Богом за себе.ВЯЖ 443.1

Істини, так ясно відкриті в Біблії, учені мужі піддають сумнівам, претендуючи на особливу мудрість; вони навчають, що Священне Писання має містичне, таємниче духовне значення і не може бути передане звичайною мовою. Ці люди — фальшиві вчителі. Саме таким Ісус сказав: “…Не знаєте ані Писання, ані Божої сили” (Марка 12:24). Слова Біблії слід тлумачити згідно із закладеним у них значенням, за винятком символів і прообразів. Христос дав обітницю: “Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку…” (Івана 7:17). Якби люди сприймали Біблію так, як вона написана, якби не було фальшивих учителів, котрі вводять їх в оману і затуманюють розум, то могла бути здійснена робота, яка б принесла багато радості ангелам та привела до Христової отари тисячі й тисячі душ, котрі тепер блукають у темряві омани.ВЯЖ 443.2

Ми повинні докласти всіх наших розумових сил для вивчення Писання, щоб розуміти глибокі наміри Бога, ніколи не забуваючи, що справжній дух учня — це дитячий послух і покірність. При дослідженні важких для розуміння текстів Писання не можна застосовувати такі ж методи, що й при розв'язанні філософських проблем. Ми не повинні починати дослідження Біблії із самовпевненістю, притаманною багатьом ученим, натомість маємо робити це з молитвою, у повній залежності від Бога та зі щирим бажанням пізнати Його волю. Нам необхідно прийти зі скрушеним серцем і бажанням отримати знання від Великого “Я є”. Інакше злі ангели настільки засліплять наш розум і зроблять запеклим наше серце, що істина не справить на нас жодного враження.ВЯЖ 444.1

Багато текстів Священного Писання, які вчені мужі вважають незрозумілими або обминають як другорядні, сповнені розради й повчання для тих, хто навчається в школі Христа. Одна з причин, чому багато богословів не мають ясного розуміння Слова Божого, полягає в тому, що вони заплющили очі на його істини, не бажаючи втілювати їх у життя. Розуміння біблійної правди залежить не стільки від сили розуму, скільки від цілеспрямованості та щирого прагнення до праведності.ВЯЖ 444.2

Ніколи не досліджуйте Біблію без молитви. Тільки Святий Дух може допомогти нам зрозуміти важливість легкозрозумілих істин та вберегти від хибного тлумачення складних для розуміння істин. Небесні ангели готують людські серця для прийняття Слова Божого, щоб його краса полонила нас, його застереження наставляли нас на добрий розум, а обітниці надавали сили й натхнення. Молитва псалмиста має стати нашою молитвою: “Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!” (Псал. 119:18). Спокуси часто здаються нездоланними, бо спокушуваний, можливо, через занедбання молитви й вивчення Слова Божого не може відразу пригадати Божу обітницю та боротися із сатаною біблійною зброєю. Але ангели оточують тих, хто бажає навчитися Божественних приписів, і в час найбільшої потреби вони нагадають їм саме ті істини, які їм потрібні. Тому, якщо ворог “прийде, як ріка рвучка, — вітер Господній її пожене” (Ісаї 59:19).ВЯЖ 444.3

Ісус обіцяв Своїм учням: “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Івана 14:26). Проте для того, щоб Дух Божий міг нагадати нам в небезпечний час учення Христа, воно спочатку має закарбуватися в нашій пам'яті. “Я в серці своїм заховав Твоє слово, — говорить Давид, — щоб мені не грішити проти Тебе” (Псал. 119:11).ВЯЖ 445.1

Усі, хто дорожить своїми вічними інтересами, повинні пильнувати, щоб не стати жертвами скептицизму. Напади будуть спрямовані на основні стовпи істини. Неможливо уникнути їдких насмішок та залишитися нейтральним до фальшивих висновків, оманливих і згубних вчень сучасного атеїзму. В арсеналі сатани є спокуси для кожної людини. Неписьменним він дошкуляє насмішками та глузуванням, а високоосвіченим пропонує псевдонаукові заперечення й філософські мудрування; однак і перше, і друге розраховане на те, щоб викликати недовір'я або зневагу до Святого Письма. Навіть недосвідчена молодь дозволяє собі сумніватися у фундаментальних принципах християнства. Цей юнацький атеїзм, яким би наївним він не здавався, справляє певний вплив. Багато хто починає висміювати віру своїх батьків і зневажати Духа благодаті (Євр. 10:29). Не одне життя, котре б могло прославляти Бога і бути благословенням для світу, опоганене отруйним духом атеїзму! Усі, хто довіряє зухвалим людським висновкам і вважає, що може пояснити Божественні таємниці та збагнути істину без допомоги Божої мудрості, заплуталися в тенетах сатани.ВЯЖ 445.2

Ми живемо в найурочистіший період історії світу. Доля мешканців Землі незабаром буде вирішена. Наше майбутнє благополуччя, а також спасіння інших душ залежить від того, який шлях оберемо сьогодні. Ми маємо потребу в керівництві Духа істини. Кожний послідовник Христа нехай серйозно запитає: “Господи! Що накажеш мені робити?” Упокорюйтеся перед Господом у пості й молитві та багато роздумуйте над Його Словом, зокрема над сценами суду. Зараз слід шукати глибокого живого досвіду з Богом. Не гайте часу! Навколо нас відбуваються надзвичайно важливі події; ми живемо на завороженій території сатани. Прокиньтеся зі сну, Господні вартові, бо ворог чатує навколо вас, готовий у будь-яку мить напасти, і ви можете стати його легкою здобиччю.ВЯЖ 445.3

Багато хто обманюється щодо свого справжнього становища перед Богом. Вони радіють з того, що не роблять поганих учинків, але забувають, що Бог чекає від них добрих і благородних справ, якими вони нехтують. Недостатньо бути тільки деревами в саду Бога. Люди повинні виправдати Його сподівання, приносячи плоди. Він спитає з них за всі добрі діла, які за допомогою Божої благодаті могли зробити, але не зробили. У небесних книгах вони зазначені як безплідні дерева. Однак становище навіть таких людей не є безнадійним. Серце, сповнене довготерпіння й любові, продовжує благати за тих, хто знехтував милосердям Божим та зловживав Його благодаттю. Тому сказано: “‘Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, — і Христос освітить тебе!’ Отож, уважайте, щоб поводитися обережно… використовуючи час, — дні-бо лукаві!” (Ефес. 5:14-16).ВЯЖ 446.1

Коли надійде час випробовування, тоді виявляться всі, хто зробив Слово Боже правилом свого життя. Улітку не видно різниці між вічнозеленими та листяними деревами, але коли надходить зима, вічнозелені дерева не змінюються, а інші втрачають своє листя. Так і нині важко відрізнити справжнього християнина від удаваного. Однак наближається час, коли ця різниця стане очевидною. Як тільки постане протиборство, як тільки посиляться фанатизм і нетерпимість та почнуться гоніння, напівнавернені й лицеміри похитнуться і зречуться своєї віри, тоді як істинний християнин стоятиме твердо, як скеля; його віра зміцниться ще більше, надія стане ще світлішою, ніж за днів благополуччя.ВЯЖ 446.2

Псалмист говорить: “Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому-то ненавиджу всяку дорогу неправди!” (Псал. 119:104). “Блаженна людина, що мудрість знайшла”, вона “буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спека, — і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду” (Прип. 3:13; Єрем. 17:8).ВЯЖ 447.1

(Е. Уайт. Велика боротьба, c. [594-602]).