136. Товариськість задля спасіння

Усі, хто проповідує Слово Христа і прийняв Євангеліє Його благодаті, повинні наслідувати приклад Спасителя, Котрий поєднував Себе з інтересами людства. Нам не слід відмовлятися від спілкування з людьми й сторонитися їх. Щоб досягти вісткою всі верстви суспільства, ми маємо йти до людей. Самі вони рідко шукатимуть нас. Людські серця бувають зворушені Божественною істиною не тільки завдяки слову з кафедри. Існує ще одне поле діяльності, можливо, скромніше, проте не менш перспективне. Це оселя бідного і маєток багатого, лікарня та місце невинних розваг.ВМ 304.2

Як учні Христа, ми не повинні змішуватися зі світом просто через любов до задоволень, об'єднуючись із ним у нерозсудливості. Такі зв'язки принесуть тільки шкоду. Ми ніколи не повинні схвалювати гріх ані своїми словами, ані вчинками, навіть мовчанням чи своєю присутністю. Куди б не вирушали, ми маємо всюди йти з Ісусом, відкриваючи іншим дорогоцінний характер нашого Спасителя. А хто намагається зберегти свою релігію, ховаючи її за кам'яними мурами, той втрачає дорогоцінні можливості звершувати добро. Через суспільні відносини християнство спілкується зі світом. Кожен, хто отримав Божественне світло, повинен освітити шлях тим, хто не знає Світла життя.ВМ 304.3

Ми всі маємо бути свідками для Ісуса. Силу суспільства, освячену благодаттю Христа, слід використовувати для придбання душ для Спасителя. Нехай світ бачить, що ми не поглинуті корисливими егоїстичними інтересами, натомість бажаємо поділитися з іншими нашими благословеннями й перевагами. Хай люди побачать, що наша релігія не робить нас черствими або суворими. Нехай усі, хто стверджує, що знайшов Христа, служать для добра людей так, як це робив Він.ВМ 305.1

Ми ніколи не повинні створювати в інших хибне враження, що християни — це похмурі, нещасні люди. Якщо наш погляд зосереджений на Ісусі, ми будемо бачити співчутливого Викупителя та світло від Його обличчя. Де тільки царить Його Дух, там перебуває повний мир, а також і радість, адже там панує спокійна, свята довіра до Бога.ВМ 305.2

Христос задоволений Своїми послідовниками, коли їхнє життя свідчить, що вони, люди, — учасники Божественної природи. Вони не статуї, а живі чоловіки й жінки, їхні серця, зрошені росою Божественної благодаті, навстіж відкриті для Сонця Праведності. Світло, що зливається на них, вони відображають на інших у ділах, що світяться любов'ю Христа (Христос — надія світу, c. [152, 153]).ВМ 305.3